Глава 17 Закулісний негідник, який не знає, що на нього ще чекає.

Σ(°△°|||)Нарешті двері відчинилися і старий патріарх родини Дуче увійшов з лікуючим лікарем його онуки. Вони побачили, що Енджі спокійно собі лежала на ліжку, під ковдрою.

-Моє дороге дитя, як ти?- з любов’ю в голосі, запитав він (◕‿◕)♡.

-Все добре дідусю.

Бернардо Дуче, проходячи повз ліжко онуки до стільця, помітив одну з її трьох ніг. Спочатку старий навіть якось не подумав, а потім…стоп! (⊙_⊙) Щось не те. Три ноги?! (o_O) Знову поглянув, побачив дві ноги, одна з яких волохата   (□_□) . Бернардо ще й подумав, ну і запустила вона себе. А потім він протер свої очі і знову поглянув. Дві ніжки Енджі були гарні та зовсім не волохаті. Мабуть, це він зовсім стомився.

До речі, лікар, щоб не заважати відвідуванню такого поважного чоловіка, вирішив зачекати біля палати.

Бернардо сів на стілець і взяв обома руками руцю своєї онуки при цьому говорячи:

-Ти точно добре себе відчуваєш, нічого не приховуєш?- стурбовано запитав він, гладячи її ручку.

-Не турбуйся, зі мною все гаразд. Ти ж знаєш, я дуже сильна,- заспокоїла вона.

-Тоді добре.

Хоч вона так і казала, але він повністю так і не повірив в це. Продовжуючи з любов’ю і турботою гладити її руцю, Бернардо дещо зрозумів.

Бернардо: “Здається у моєї онуки підвищена волохатість. Мабуть, все ж таки, вона себе трохи запустила. ＼(〇_ｏ)／ “

Тим часом під ковдрою, розмірковував про себе Лео: “Скільки він ще буде мене мацати? Я ж не такий! (ಡ‸ಡ) “

Енджі: “Дідусю! Навіть я собі такого не дозволяла! ☆ｏ(＞＜；)○ “

-Дідусю, можеш мені налити водички,- вказала Енджі на графин біля вікна. Насправді вона хотіла допомогти Лео забрати свою руку, інакше її дідусь щось помітив би. Краще швидко помінятися місцями.

-Що ти таке питаєш, звісно я негайно наллю. Бідна моя онука, хто взагалі його так далеко поставив?

Але поки він наливав з графина воду у склянку, то помітив в дзеркалі, яке також було поряд і відбивало всю кімнату(для зручності хворих, щоб вони могли без складнощів поглянути в нього), що там де мала б бути голова його онуки, була голова якогось парубка Σ(°△°|||). Навіть більше, це був той нащадок бридкого Фокса (◣_◢) .

Бернардо, наче блискавка, повернув голову до онуки, але побачив лише Енджі. Ніякого Лео Фокса не було. Та навіть більше, звідки він міг взятися в ліжку Енджі. Це він справді втомився, раз вже таке йому ввижається (눈_눈) .

Він якийсь час думав, перебуваючи в повній тиші.

 Навіть Енджі помітила, що він якось дивно споглядав на ковдру. Невже дідусь здогадався?

Бернардо: “Я з’їхав з глузду! Я з’їхав з глузду! “ – повторював він про себе(ﾉಥ益ಥ)ﾉ.

-Енджі, тут у тебе складки на ковдрі, дай я тобі допоможу (Ò﹏Ó) ,- нарешті заговорив старий і простяг свої руки.

-Ні, дідусю, давай я сама Σ(°△°|||),- промовила у відповідь вона, намагаючись зупинити його. Звісно піднятися їй не можна було, бо як ви вже зрозуміли, там був Лео.

І ось, відстань скорочувалась, невідворотний момент мав настати ось-ось. Але раптом задзвонив телефон Бернардо. Якусь мить той вагався, але підняв його.

Далі трапилось несподіване, старий патріарх родини Дуче швидко покинув кімнату онуки, після того, як йому щось повідомили. Він навіть не попрощався з Енджі, настільки поспішав кудись, забувши про все інше.

…

Біля вілли Фіш, а саме поблизу приватного міні-порту родини Сміт:

Камери знімали, як Олівера Сміта вели в наручниках. В цей час на його обличчі застигло нерозуміння, невпевненість і невіра в те, що відбувається.

…

Аеропорт міста Айс:

Перевдягнута Амелія, разом із сином, намагалася покинути країну завдяки підробленим документам. Час залишався. Так швидко, її тут ще не шукали б. А потім, з прихованими закордоном статками, вона змогла б вижити і можливо навіть знову повернутися. Але на паспортному контролі їх зупинили. Один зі співробітників аеропорту впізнав її і встиг про це повідомити охорону.

Коли Амелію відводили, кожен свідок фотографував це, при цьому голосно лаючи на безсоромну. Від її влади та зверхності вже нічого не лишилося.

Щодо її сина, навіть зараз він не усвідомлював, що сталося. Його мати швидко забрала того, коли він розважався з друзями в інтернет-клубі, замість навчання в школі. Не пояснюючи, наказала мовчати і робити, що скаже вона. Так вони й дісталися аеропорту.

Далі його мати назвала їх іншими іменами, але вже невдовзі її заарештували. Намагаючись зупинити цих зухвальців(мається на увазі охоронців аеродрому), той(хлопчик) голосно викрикував, хто він, і що з ними зробить, коли про це довідається його дідусь. Звісно це не допомогло йому, а навпаки, на нього почали дивитися, як на шимпанзе в зоопарку.

…

Головний офіс корпорації “Процвітаюча родина”:

В цей момент в другого сина Бернардо Дуче летіли різні речі. Одна з них навіть розбила йому носа. Той же, хто кидав, був сам Бернардо. Безмежний гнів заполонив його серце.

-Ти, лайно! Через тебе і твою відсталість, твого брата не стало!- кричав старий.

-Але батьку, саме ти схвалив її, говорячи, що таким чином наша сім’я зміцниться! Звідки мені було знати, що вона така, - намагався виправдатися його син.

-Бо треба було слідкувати за нею, а не розважатись, бігаючи по барах та іншим жінкам! Ти ж лише хотів зайняти місце свого брати і при цьому нічого не робити!

-Ні, я цього не хотів…- почав чоловік, але не скінчив, бо Бернардо схопився за серце. Він хотів дістати ліки, але сил не вистачило і його ноги підкосилися. Старий Дуче впав на підлогу. Ще декілька секунд його очі були відкриті, але потім почали повільно заплющуватись. Дихання уповільнилось. Президент корпорації “Процвітаюча родина” повністю втратив свідомість.