Глава 15 Втеча.

Чейз прийшов до себе в якомусь темному місці. Його руки та ноги були міцно зв’язані. Два чоловіки, які раніше напали на нього, стояли поруч, з права і зліва від його спини.

-Я вам нічого не розповім,- голосно звернувся Чейз до них.

-А нам більше нічого і не треба від тебе,- відповів, посміхаючись тому, чоловік зі шрамом на обличчі.- Ми вже все і самі дістали. До речі, тримати переписування в телефоні і не видаляти, не завжди приносить користь, а додати ті документи, що тобі передав той злодюга…

-Відайте їх негайно!- прокричав Чейз, дізнавшись, що ці двоє невідомих забрали документи Рона, які той доручив йому. Якщо він не зможе виконати доручення Рона, то тоді Чейзу настане кінець і таким чином його обіцянка пропаде, чого раніше не було. Слово яке давав Чейз, наче сталь, не зламається ніколи.

-Не хотів тебе засмучувати, але є дві погані новини для тебе,- долучився до розмови Артур Нормаг.

-Ти хіба не працюєш на боса?- впізнав того Чейз.

-Ні, я лише грав свою роль,- спокійно відповів той.

-Зраднику!

-Зрадник? Ні. Зрадник – це той хто зраджує особу, якій до цього віддано служив, а я ніколи цьому пок…ку не служив. Але повернемося до двох новин. Перша це те, що коли б ти використав ці документи, а саме скинув їх у мережу чи пресу, твій кінець наступив би негайно. Наш друг – Рон, вже подбав про це, найнявши деяких людей, вони мали покінчити з тобою і твоєю сім’єю, наче ви самі вкоротили собі життя, через цькування родини Сміт, після викриття злочинів других.

-Ти брешеш, бос не міг так поступити зі мною! Навіщо йому тоді, в ті часи, рятувати мене?

-А хто сказав, що він тебе просто так рятував? Згадай, тоді твій бос мав суперечки з керуючими корпусу найманців в країні К. Стан на полі бою і так був занадто складний, а зверхнє поводження Вегона не сприяло покращенню. Навіть гірше, через нього збільшувалась кількість незадоволених. Саме тоді і було прийнято його звільнити, але він звідкись про це дізнався і влаштував диверсію. Так, саме його люди тоді обстріляли тебе і твоїх товаришів. Здається тоді багато з них було вбито. А потім він несподівано з’явився з цими псами, наче вони намагалися відбити вас від когось. Як результат – він герой, якого вже не могли звільнити і ваша повна відданість йому. Ну, а після цього, чоловік, на ім’я Олівер Сміт, завербував його, а ти став, як той пес, виконувати всі накази вбивці своїх побратимів по зброї. Сьогодні ти вже закінчив свою роль – пса і більше не будеш йому потрібний.

Ну, а друга новина та, що з листування ми багато чого дізналися, навіть те чого не сподівалися раніше виявити.

-Ти…Ви…- не міг знайти відповідні слова Чейз. Навіть зараз він не хотів їм вірити, що бос міг так поступити з ним.

-До речі, Рон Вегон вже приплив. Прямо парадокс якийсь,- промовивши, засміявся чоловік зі шрамом на обличчі.

-Що ти маєш на увазі,- раптом холод пройняв Чейза. Але йому не судилося дізнатися більше, принаймні зараз. Артур знову оглушив того.

-Ми не вб’ємо його?- запитав чоловік зі шрамом.

-Ні, він всього лиш пес, який виконував накази і при цьому ліквідовував лише поганців, простих людей не чіпав. Крім того, у нього ще буде час спокутувати все, зігравши в останнє посіпаку свого господаря, хоча того вже і нема,- відповів Артур з легенькою посмішкою, яка нічого доброго не віщувала.

-Не знаю, що ти задумав, але відчуваю, що це буде щось дуже цікаве.

-Що ж, нам треба зробити два дзвінки.

-Кому?- здивувався чоловік зі шрамом.

-Перший - одній впливовій особі, другий – моєму знайомому.

…

Дзинь-дзинь-дзинь(звучить рингтон) в одній кімнаті вишуканого готелю.

-Так…Ти знайшов потайні рахунки Олівера?...Там не було нічого більше?...Інформація, в якій говориться про його зв'язок зі вбивством старшого спадкоємця Дуче…Гадаю, ми маємо допомогти цій інформації вийти у світ…Не бійся, ти добре зробив, що вирішив працювати на мене, вже стільки часу. Зі мною ти не пропадеш, щодо іншого, то я подбаю про все. Час старій шкапі покинути гру,- холодно промовив чоловік років п’ятдесяти. Зараз він сидів в кріслі тільки у самому халаті і курив сигару. Хто саме він був, поки не було видно через темряву в номері, але можна сказати, що це той же чоловік, який раніше вже згадувався з келихом в руці і жінкою в ліжку.- …Добре, виконуй,- закінчив надавати вказівки невідомий.

(Там де … - знаходяться слова іншої людини, а саме – чоловіка(Артура Нормага)).

-Нарешті час настав, скоро вже ця країна буде моєю,- сказав невідомий сам собі.- Я стільки доклав зусиль, стільки пожертвував…- не встиг він закінчити, бо почув кроки.

-Любий, а ось і я,- промовила жінка виходячи з ванної кімнати. Вона з легенькою ходою, пройшла до нього і впала в його обійми. Швидко обіймаючи чоловіка, жінка почала пристрасно цілувати того. Саме в цю мить місяць озорив їх. Це був відомий політик і…Саманта Сміт - дружина Олівера Сміта, мати Ендрю та Амелії. І тепер вона була в обіймах іншого чоловіка, ще й того, кого вважали порядною людиною.

…

Ранок наступного дня.

-А тепер до новин,- промовив диктор.- Вранці, в морі біля порту, було виявлено мертву людину. Нею опиналася…пробачаюсь, опинився чоловік. Ми зараз отримуємо нові дані. Виявляється, що це розшукуваний Рон Вегон. Так, саме той, кого підозрюють в вбивстві старшого спадкоємця Дуче з його дружиною та сином. Як саме він загинув, поки ведеться розслідування. Ми будемо про все вас повідомляти. А тепер до…

…

Олівер Сміт з люттю розкидав речі зі свого столу.

-Цей пок…, лише він міг це зробити,- промовив голосно старий патріарх родини Смітів.

Артур тихо погодився з ним. Щоб зробити таке з Ендрю Смітом…Так, справді міг лише Рон Вегон. Саме він мав доступ і можливість напасти на Ендрю, але коли він встиг це зробити?- дивувався Артур.- Я тут подумав, а не міг він і попереднього разу допомогти нападнику, чи можливо саме він і був ним?- висловився молодий чоловік.