Глава 14 Підступ чи зрада?

Десь опівночі:

Людина перед ноутбуком щось вводила в нього. Через декілька хвилин все було готово. Відстежити його ніхто не зміг би, бо він про це заздалегідь подбав, ввімкнувши спеціальний маскуючий пристрій.

Відео почало проглядатись…

Холодний вираз на обличчі було помітно в Артура Нормага. Це лише початок його помсти.

…

Рон Вегон цієї митті сидів за столом одного з маленьких ресторанів біля моря. Це був не дуже заможний район, тому і людей тут було досить мало. Кожен виживав в цьому місці як міг. Навіть власник кафе ледь тримався. Але йому допомагало те, що оренда тут була досить маленькою і море неподалік. Завдяки морю він мав дешеві морепродукти та відвідувачів, які приїхали відпочити біля нього. Навіть зараз декілька таких клієнтів сиділи за столами, смакуючи його страви.

Але повернемося до Рона. Зараз на ньому не було його вишуканого костюма, а звичайна футболка, джинсові штани і кепка. Він думав, чи вдасться Амелії вмовити її батька. Крім того, навіть коли і ні, то вона має принести йому гроші, саме це він і наказав їй зробити. З ними йому навіть можна добряче зажити десь закордоном. Щодо того, чи дістане вона їх, то відповідь – так, бо в них є свої “маленькі” таємниці. Також Рон навчився дечому в Олівера, тому мав дещо, що збереже йому життя, якщо ситуація погіршиться. Але поки не треба ці карти класти на стіл, краще зберегти їх на потім,- мислив він про себе.

Зненацька по телевізору, який власник поставив для своїх відвідувачів, вийшли термінові новини.

Там говорилося про додаткові відомості про бідолашну родину старшого сина Дуче. А саме…

Власник закладу з подивом поглянув на те, що один з клієнтів так і не дочекався страви, хоча і заплатив за неї й кудись швидко пішов. Ну що ж, це його діло, гроші у нас не повертають (￢_￢) . Поглянувши на готові страви, власник подумав, що ще не снідав. Це вперше в житті його безкоштовно пригощали, а кажуть ще: “Безплатний сир буває лише в мишоловці.”, но ні, і таке буває. Гарний і вдалий день.

…

Рон швидко рухався. Кепка була повністю зсунута, так щоб ніхто не міг роздивитися його обличчя. Піт стікав з лиця, а тіло безмежно тряслося. Все це було через нещодавні новини. Бо там говорилося про…

…

Олівер Сміт з похмурим поглядом дивився на телевізор. Біля нього перебувала Амелія, яка немов статуя застигла. Їй не вірилося в те, що вона тільки-но побачила. Цього просто не могло бути! Ще мить тому вона прохала батька про Рона, але зараз…

Щодо Рона, то Амелія не мала якихось відчуттів до нього. Це була лиш мить слабкості, коли її “продали” в сім’ю Дуче. Додати до цього її розчарування в спробі відносин з Джонатаном та його одруження з тою простушкою, сприяли до несподіваних наслідків – вагітності. Це мало два результату: перший – її законний чоловік був безплідний(Амелія таємно це перевірила, але він про це й досі не відав, думаючи, що її дитина і його), таким чином це додало їй сили триматися в родині Дуче і навіть посісти там одне з головних місць; другий – те, що тільки-но продемонстрували по телевізору.

Річ в тім, що про її зраду дізнався старший спадкоємець родини Дуче. Це сталося випадково, через цього бовдура – Рона. Мабуть, той піднесений своєю звитягою, почав сподіватися на більше в майбутньому. Через це почав нахабніти, вимагаючи від неї більше “стосунків” і в різних місцях. Але і вона тоді була не проти цього, мабуть, цьому сприяв адреналін, який вони отримували від заборонених відносин. Тоді-то і помітили їх, а саме коли вони заходили до одного з готелів.

На щастя їхня людина завчасно повідомила про це і їм нічого не залишалося, як розповісти все Оліверу. Звісно той не на жарт розлютився після почутого й навіть хотів вбити Рона, але щось в Амелії не дало це зробити, і вона почала захищати того, за що і сама отримала від батька. Втім, це дало свій результат, не маючи іншого вибору, Олівер наказав Рону…

…

Декілька років тому.

Десь на дорозі їхав дорогий автомобіль з трьома пасажирами:

-Так батьку, ми вже вирушили. Коли повернешся, наглянь, будь ласка, за Енджі, вона сьогодні погано себе почувала. Ми швидко з’їздимо туди й повернемось…Дякую, але ми так не можемо. Нам не дасть спокою відсутність її,- промовив чоловік за тридцять, в під’єднаних навушниках до мобільного телефона, який надавав йому можливість вести кермо та розмовляти. Чоловік мав гарну зовнішність і приємний голос.- До речі, нещодавно балакав з Джонатаном…Так-так, я знаю твою неприязнь до родини Фокс, а саме до їхнього патріарха, але це не відноситься до нас з ним. Так ось, ми вважаємо, що в майбутньому Енджі та Лео стануть найкращою парою, тому хочемо…Ну ти і прокричав, у мене аж вуха заклало…Я знаю, що вони ще діти, але це все ще в майбутньому…Ну тобі не треба таке майбутнє, а нам навпаки…Добре, давай краще про щось інше поговоримо. Я хочу тобі дещо розповісти, але це не телефонна розмова. Раніше я вже хотів тобі повідомити це, але ти вирушив у відрядження…Гадаю, що воно може трохи зачекати, але батьку…(тут чоловік зупинився, не договорюючи щось, при цьому оглядаючись в дзеркало на свою дружину та сина). Я тобі розповім коли приїду…Добре, треба закінчувати розмову, бо моя найчарівніша дружина, зараз мене спалить вогняними блискавками з її найгарніших очей. Їй не подобається, що я за кермом і говорю телефоном…І ти ще мій батько? Що значить, нехай добряче тебе вдарить?...Добре, бувай,- посміхаючись, закінчив розмову чоловік за кермом.

(Там де … - знаходяться слова іншої людини, а саме – чоловіка(Бернардо Дуче) ).

Його машина продовжувала їхати пустою дорогою, але зненацька він помітив дві машини. Було видно, що одна з них врізалась в іншу. Невідомо було стан їхніх водіїв та пасажирів.

Чоловік зупинив своє авто і збирався вийти з нього, щоб допомогти потерпілим.