Глава 12 Розкриття жахливої таємниці.

В одній будівлі сидів підстаркуватий чоловік. Зараз він тримав телефон і когось слухав. Його руки почали трястися, з очей пішли сльози. Слухавка упала додолу. Це сталося. Вони знайшли їх. Але чому…чому вони мертві?

Не витримавши, старий обхопив своїми руками лице і гірко заплакав. Він так сподівався їх знайти живими і неушкодженими, але зараз ця надія назавжди зникла разом з ними.

Раптом у нього заболіло серце, не вагаючись, Бернардо Дуче дістав таблетки з під столу і ковтнув одну. Це вже було не вперше, але він зберігав це у таємниці, особливо від двох людей. Одну він дуже любив та оберігав, іншу – остерігався. Зараз ще не час, йому треба ще дещо підготовити для Енджі. Але спочатку помста. Так, саме вона! Де б не знаходився вбивця, Бернардо його знайде, навіть з під землі.

Бернардо Дуче був впевнений, що хтось їх вбив, хоча доказів цього поки не було виявлено.

…

Коледж “Вавілон”:

Дівчина сіла на останнє місце на лекції. Вона не любила зайвої уваги до себе, крім того, там завжди сідав і він. Зненацька щось привернуло її увагу. Це був гаджет-телефон однієї студентки, яка саме зараз дивилася по ньому онлайн-дораму, але ось термінові новини перервали її.

Дівчина негайно підбігла і вихопила гаджет у цієї студентки.

-Що за…, що ти виробляєш?!- люто почала викрикувати студентка. Навіть хотіла вже накинутися на нахабу, але тут побачила, що у тої почали червоніти очі, в наступну мить у неї пішли сльози.

Чому? Чому? Вона так сподівалася, що з ними все гаразд. Що вони лише вирушили кудись відпочити, подалі від метушливого міста і корпорації. Енджі навіть не злилася, що вони її не взяли із собою, лише б з ними все було гаразд. Але зараз…- думала про себе дівчина, а сльози все більше і більше зісковзували з її обличчя.

…

Набережна вілла Фіш, кімната Ендрю Сміта:

Олівер Сміт якраз ставив на стіл казанець із золотом, попередньо накривши його невеликою скатертинкою. Зненацька його телефон задзвонив. Як не дивно, телефонувала його донька, Амелія. Прийнявши виклик, Олівер уважно слухав її. Його обличчя стало бліде і він негайно кудись побіг.

А казанець так і залишився в кімнаті Ендрю, в той самий час його справжній власник вже взяв слід…

…

В усій країні повідомлялося про жахливу знахідку. Навіть на будинках, де зазвичай за допомогою спеціального обладнання демонструвалася різна реклама, зараз ведучі розповідали про це:

-І так, наші репортери слідкують за подальшими новинами в цьому розслідуванні. Знову повторюю, старший син президента корпорації “Процвітаюча родина” Бернардо Дуче, Семюель Дуче, його дружина та наймолодший син були знайдені мертвими. Їхня машина, разом з ними, виявилася на дні озера. Її випадково знайшов один рибалка. На жаль поліція, поки триває слідство, не дозволяє взяти у нього інтерв’ю.

Щодо того, що ж сталося з родиною, офіційно поліція не дає свого коментаря…Таємниця їхнього зникнення, яка стільки часу хвилювала наше суспільство, нарешті почала відкривати свої двері. Але ж, що за ними ховається…

…

Десь на автомобільній дорозі, біля червоного світлофора:

Рон Вегон сидів у своїй машині і з жахом дивився на один з таких будинків, де повідомлялися останні новини. Загорілося зелене світло, але він так і не поїхав. Інші водії почали йому сигналізувати, але Рон не звертав на це своєї уваги.

-Як це сталося?- промовив він сам до себе.

Наступної митті він негайно дзвонив…Амелії.

…

В маєтку сім’ї Фокс:

-Володарко, я виконав ваш наказ, можете тепер мене перетворити назад,- з розпачем в голосі промовив ведмідь.- Де ж бачено, щоб Кракен ходив як ведмідь, виглядав як ведмідь і балакав як ведмідь…

-Ведмеді не говорять,- повідомила того Діскордія.

-А, ну тоді це все пояснює, чого вони на мене дивилися такими очима, після того, як я звертався до них (◕‿◕) . Але все-таки, поверніть мені, будь ласка, попередній вигляд, а то я вже навіть простудився,- показав він на свій

ніс з нежиттю.- Я ж великий Кракен, морське чудовисько, я не можу хворіти. А зараз через це таксі я в такому стані.

…

Декілька годин тому:

Погода була прохолодною. Кракен, який зараз видавав себе за Вінні Пуха, трохи змерз. Він навіть одягнув довгого плаща з капюшоном(заздалегідь позичив у своїх жертв…учнів яким провів лекцію (￢_￢) ). Зненацька з’явилося нарешті таксі.

-Скільки можна вас чекати, люто промовив,- псевдо Вінні Пух.

-Як зміг, так і дістався. Сюди мало хто їздить, особливо в цю годину. Якщо щось не влаштовує можете…- почав сердито відповідати таксист. Це мав бути кінець його зміни, але через цей виклик йому наказали затриматися і підвезти клієнта. А додати до цього, що він вже добу не спав… Тому він був готовий вибухнути. Повернувшись назад і промовляючи попередні слова, він не закінчив речення, бо побачив лахмату морду і гострі ікла… (◎ ◎)

Спочатку водій подумав: “Ну все, приїхали. У мене почалися через перевтому глюки. Я з’їхав з глузду, я з’їхав з глузду.”

Ущипнувши себе, так і не прокинувся.

Далі він почав щось розуміти (×﹏×) , але не хотів до останнього в це вірити - В ЙОГО АВТОМОБІЛІ ЖИВИЙ ВЕДМІДЬ, МАМО МОЯ РІДНА!!!!!!!!!!

Останньою краплею для його мозку, який і так працював на всі 100 відсотків, стало звернення до нього цим мохнатим:

-Ну що, ми їдемо?

Слід додати, двері не відчинялися. В автомобілі лише трохи було напіввідкрите вікно, з боку водія(невелика щілинка). Але водій зник…(Від автора: і досі не знайшов смайлика тиші та ворони, яка мала б в цю мить пролітати в цьому місці. Тому знову просто скажу – КАР-КАР (≧▽≦) .)