Глава 3 Для свекрухи в усьому винна лише одна людина.

-А де мати?- спитав молодий чоловік за тридцять. Від нього линуло мужністю і якоюсь величчю.

-Відпочиває в спальні. У неї знову почалися глюки. Ти навіть не уявляєш, що їй тепер примарилося. Каже, що раніше повернулася і побачила як наш пес прибирає вітальню, а на кухні кіт миє посуд, ще й їй так серйозно каже: ”Куди по помитому!” А далі помідори почали битися з огірками, в результаті один огірок забив помідора виголошуючи промову: ”ЦЕ СПАРТА!” Тут в мене вже закінчилися слова і терпіння ,тому негайно відправив її відпочивати. Знаєш синку, мені здається, що твою матір треба негайно показати психіатру, а то не відомо до чого вона надалі дійде, можливо наступного разу в неї примариться хом’як на задніх лапах і в одязі, який буде лаятись на різних мовах.

-Можливо на неї впливає якесь психічне навантаження?- стурбовано висловив свою думку молодий чоловік.

-Яке ще навантаження? По дому нічого не виконує, не працює, лише ходить на своє зібрання подруг до їхнього клубу. В неї не життя, а мед. Тут нема звідки взятись навантаженню.

-О ви вже тут, хутчіше мийте руки, вечеря вже готова. До речі, у нас сьогодні буде салат з помідорів та огірків, треба дотримуватися здорового способу життя ( ◡‿◡ *) ,- задоволено промовила Діскордія. Вона пишалася своїм приготуванням для родини.

Якраз цієї миті поряд проходив в’ялий кіт, байдуже подивився на всіх, промовив:”Мяю”, і пішов собі далі.

Поки сім’я вечеряла з іншого боку до будинку зайшов втомлений хом’як. Кіт, побачивши його, негайно запитав: ”Ти де був?”

-Пиво пив,- відповів хом’як зі сарказмом.,- Ви двоє - молодці, доручили найменшому мити вікна.

-І що?

Тут хом’як зробив невелику паузу, після чого з важкістю в голосі і трохи тихо відповів: (￢_￢) ”У вікно випав…”

…

Джена прокинулася опівночі від сильної спраги. Вона не вечеряла, бо нестерпні видіння її не полишали. Навіть їй було зрозуміло, що такого просто не може бути. В усьому винна її невістка. Через неї у Джени злетів дах. Чому? А як інакше, коли ця дівчина усім своїм виглядом бісить її. Як би не вона, то Джонатан одружився з більш відповідною до його статусу дівчиною і тоді б вона мала б найкращу невістку, якою можна було похизуватись перед подругами. Але сонце ще не сіло, тому Джена не складе своїх рук і невідмінно виправить ситуацію, чи зовсім збожеволіє.

Так вона мислила ,зайшовши до кухні ,поки не побачила (◎ ◎) таке: кіт здавав карти, а напроти нього сидів пес і хом’як. Кожен із них був в одязі, а хом’як до цього ще й періодично робив ПУК - ПУК, після чого лаявся на різних мовах.

-Ну скільки можна?- розлючено спитав пес.

-Не винний я. Подивився б я на тебе якби тобі не дозволялося піти по великому. Мені здається, що в будь-яку мить можу луснути. А коли ще й діти беруть мене на руки і масажують мій живіт, то виникає така думка: ”Ну все, зараз рожу!”

Ха - Ха – Ха,- почали голосно сміятись пес та кіт. Пес при цьому ще й колотив передньою лапою по столу.

-О, хазяйка. Не хотіли б приєднатися до нас?- помітивши Джену, кіт спокійно запропонував їй, на що та просто розвернулася і приголомшено пішла нагору

 (×﹏×) .

-Навіть не попрощалася,- додав хом’як, ПУК – ПУК і ще раз ПУК.- Капець, кіт мені в пелюшки…

-Попрошу, не виражатися котами,- люто промовив вухань(кіт) з гострими кігтями. Він їх загострив ще перед грою, а то хто знає цих двох…

Звісно на ранок  чоловік все ж таки відвіз Джену до психіатра. У нього і досі смикалось праве око від спогадів, як опівночі його несподівано розбудила дружина розповідаючи, що на кухні пес, кіт і пукаючий хом’як, при цьому останній ще й лаявся на різних мовах, грають в карти (⊙_⊙) . Десь він вже це чув (￢_￢) …

…

Набережна вілла Фіш виходила просто на море. Краєвид з неї був дивовижним, але щоб мати таку хатинку у своїй власності треба було б заплатити велетенські гроші, через що не кожен мав змогу придбати таке.

Але родина Смітів була однією з найбагатших в країні Кінг, лише деякі мали такі ж можливості, що і ця сім’я, інші ж мали схиляти свої голови перед ними, звісно ж володіти такою віллою їм не завдавало складнощів.

Саме цієї миті на терасі стояв чоловік років шістдесяти п’яти - шести. У нього вже було сиве волосся, але риси обличчя ще не втратили своєї величі. Його звали Олівером Смітом і він був патріархом всієї родини Смітів.

Патріарх — «верховний батько» грецька назва старійшин, старшин, старост, старших людей, родоначальників у племен і народів античності, зокрема кочових племен Близького Сходу. У творах української літератури і в українській народній творчості слово могло вживатись до старих і мудрих людей, предків, дідів і прадідів, кобзарів, січових дідів та ін.

В цьому випадку йдеться про голову родини Смітів.

Олівер споглядав на хвилі моря, які один раз за іншим підіймалися і розбивалися, при цьому він розмірковував над чимось.

-Батьку, ти кликав мене?- зненацька його роздуми перервав молодий чоловік років двадцяти чотирьох з чорним волоссям, гарними рисами обличчя і тілом. Його можна було охарактеризувати як такого собі чоловіка – денді.

Денді - чоловік, що приділяє особливу увагу зовнішньому вигляду, вишуканим манерам, жестам та мові.

Ім’я його було – Ендрю Сміт. Він був наймолодшою дитиною Олівера і єдиним його сином, таким чином набував статус спадкоємця.

Також був досить не ординарною особистістю. Офіційно по телебаченню, в газетах він виглядав як досить культурна людина. Займався благодійністю, шанобливо ставився до похилих, відчиняв лікарні для нужденних, добре керував на посаді директора в компанії свого батька. Але все це було лише майстерною грою чоловіка. Насправді ж він був жадібною людиною, яка таємно надсилала вибивачів боргів до бідняків, що не встигли сплатити свою заборгованість, забираючи у них все, інколи навіть вони самі повністю зникали, не залишаючи жодного сліду. Крім того, Ендрю не раз виявляли в барах, клубах з різними дівчатами. Іноді він сильно напивався і буянив, розносячи все навкруги. Але майже миттєво вся ця інформація зникала з інтернет - сповіщень, новин. Люди, які викладали її ,чи самі припиняли про це писати, чи їм допомагали. Про телебачення тут і взагалі не слід говорити, бо ніхто не хотів сваритися з впливовою сім’єю Смітів. Ось такою він був людиною.