Глава 2 Ох це рутинне життя в подружжі чи турбота матері за родину.

-Де ця дівчина? Весь час кудись зникає,- промовила вишукана жінка за п’ятдесят.

-Може годі, ти завжди чіпляєшся до бідної дитини. Навіть звільнила всю прислугу, щоб лише додати їй клопоту. Єдині хто залишився так це водії й охоронці, хоча, мабуть, знаючи тебе, і їхню роботу ти віддаси їй,- відповів своїй жінці чоловік, який також був вишукано одягнутий і дуже добре виглядав у свої шістдесят років.

-А ти міг би і підтримати мене, хоча б інколи,- ображено відповіла жінка.

-Навіщо? Це ж тепер наша дитина.

-Щось я не пам’ятаю, щоб її народжувала.

-Вона стала нам рідною після того, як одружилася з нашим сином. Крім того, я не розумію чого ти взагалі так незлюбила її. Дівчина розумна, приваблива, працьовита і нарешті подарувала нам найкращих онуків у світі. То чого ти до неї чіпляєшся?

-Бо розраховувала на інше. В мене була найкраща кандидатура на невістку, але ця все зіпсувала.

-Годі про це, наш син вибирав на кому одружуватися, а не ти.

-Так, але ти і сам подумай, як було б гарно. Статки збільшилися через поєднання двох впливових сімей, я б могла ходити з невісткою по різних вишуканих місцях, та і синові було б з ким поговорити.

-По-перше, йому і так є з ким поговорити, лише треба поглянути в їхні закохані очі і все стає зрозумілим.

По-друге, наші статки і так завеликі, тому це не змінює стану.

Ну і по-третє, ти і з нашою невісткою можеш ходити по цих заходах.

-Так, і осоромитися. Ти навіть не знаєш як це соромно коли інші хваляться своїми невістками, бо ті закінчили вищі навчальні заклади, досягли великих здобутків в житті, а що наша? Вона навіть не закінчила школи, не кажучи про якийсь успіх. Тому я просто не можу її взяти з собою, інакше стану цілковитим посміховиськом.

Нічого, я вірю що Джонатан врешті-решт відкриє свої очі і нарешті послухає мене…

-Досить, вони вже одружені,- не витримав чоловік і сердито перервав свою дружину,- нічого не зміниться і заради, якщо ні дітей, то хоча б наших онуків. Нарешті отямся. Ми маємо найкращу невістку, яка навіть не скаже нікому жодного образливого слова…

…

-Ах ти собака така, піп-піп-піп(звучить не цензурна лайка на різних вимерлих мовах від дуже привабливої жінки). “Шоб ты издох! Шоб я видела тебя у гробу, у белых тапках!” ٩(ఠ益ఠ)۶ …

…

…лагідна немов квітка…

…

-Ну все, тобі кранти (‡▼益▼) ,- почала затягувати рукава сорочки красуня. В наступну мить почала щось несамовито лупцювати…

…

 …і гідна людина...

…

-Здається я її вбила…(⊙v⊙)

…

…яка не порушить закону.

…

-Треба швидко позбутися тіла поки ніхто не побачив. (⊙ о ⊙) Що ж, до праці,- промовила вродлива жінка і зненацька у неї почали якось дивно світитись очі, немов якась потужна сила линула від неї.

…

У великій крамниці побутової техніки:

-Що ще за…,- зненацька прокричав менеджер крамниці. На його крик прибігли продавці і побачили неймовірне.- Ви що зовсім того. Хто зробив це знущання?- показав він на одну пральну машину, яка була зовсім розбита, наче її хтось люто лупцював зі всієї сили бейсбольною битою.- Як ви допустили таке варварство в нашому магазині.

-Можливо це не наша?- допустив хтось з присутніх продавців.

-Ага, хтось зайшов до крамниці, забрав нашу, негайно замінив своєю і спокійно вийшов звідси, при цьому не дивлячись на вас і вагу цілих двох пральних машин, бо це був сам, своєю власною персоною, Геркулес. Ви що, смієтесь з мене?!!!

Та я вас…, та ви мені…

Дійшли, тепер кожен вандал може зайти сюди і зробити таке…

…

Тим часом:

-Добре виконуй свою роботу і я візьму тебе під свою опіку,- промовила чарівна жінка показуючи прасувальній машині маленьку ручку зігнуту в пістолет.- Якщо ж підведеш, то тоді,- провела вона пальцем по своїй горлянці,- я прив’яжу до тебе великий камінь, а потім скину у велику западину океану.

Якби пральна машина могла відчувати і говорити, то тоді б вона могла повідати, що саме вона тільки но пережила, а саме наче вона вступила в клан мафії, попередньо переговоривши з її доном(голова мафії) (ಥ﹏ಥ).

…

-Все, ми поїхали доню,- промовив вже згадуваний раніше чоловік до вродливої жінки.

-Гарної вам мандрівки,- відповіла та мелодійним голосом.

Щодо дружини чоловіка, свекрухи красуні, то вона нічого не промовила, лише зверхньо подивилася на невістку.

Так вони і залишили свій маєток.

Що ж, тепер треба зайнятися господарством: поприбирати, приготовити обід і віднести їх до дітей та милого…,- почала розмірковувати красуня.

…

На дворі шикарного маєтку:

-Могла б хоча б як слідує попрощатися з нею,- промовив до жінки той же самий вишуканий чоловік за шістдесят.

-Ага, зараз,- зухвало відповіла дружина.

Чоловіку нічого не залишалось як просто похитати головою на це.

-Коли будеш у своєму клубі разом з подругами тримай рот на замку про свої сновидіння!- застеріг чоловік.

-Скільки я тобі вже казала, то були не сновидіння, а насправді відбувалися такі речі!

-Так – так, спочатку ти зайшла до вбиральні на другому поверсі, але наш кіт, який саме в цей час справляв свою потребу, сидячи при цьому як людина на унітазі в окулярах для читання і тримав журнал “Пухнастик чи хто в домі господар”, прогнав тебе сердито заговоривши: “Що не бачите, зайнято! Жодної хвилини спокою. Навіть вже не стукають, жодних манер. Турбують шанованих…”.

Ще й вигадала таке.

-Я не вигадувала таке, це насправді було, як зараз пам’ятаю його сердиті очі в окулярах.

-А собака нашої доньки взяла відкрила двері на першому поверсі, тримаючи однією лапою пляшку з молоком і говорячи до тебе: “Господарка, пропустите скляночку перед сніданком?”

-Так, саме так все і було,- почала схвильовано кивати жінка.