Глава 10 Привид, якого викликали до директора чи який божевільний цей світ.

На радощах він навіть поцілував Анджеліну і швидко побіг, поки та шоковано стояла. В неї навіть очі не кліпали, наче у статую перетворилася. Наступної миті її щічки почали червоніти.

Щодо Артура, то він рухався в напрямку супермаркету до якого заходив Зак. Так, саме там воно й мало бути,- думав він.

…

-Чого він не бере слухавки?- промовив в голос Тод Макгваєр. Хоча він і віддавав раніше накази про прибирання деяких людей, але це було вперше…

Недалеко він посадовця лежало два тіла, всі в крові, без проявів життя. Належали вони Енріку Лейсу та його дворецькому.

Навіть зараз Тод Макгваєр не розумів, як це сталося. Почувши від свого тестя погрози і зрозумівши, що він може все втратити, почав діяти інстинктивно. Взяв коцюбу і вдарив Енріко, поки той стояв спиною до нього і намагався подзвонити донці.

Коцюба або кочерга - знаряддя у вигляді насадженого на держак залізного прута з розплесканим загнутим кінцем для перемішування палива, прочищення колосників в печі й вигрібання з неї жару, попелу.

Потім він повторив все це і з дворецьким, коли той нахилився над господарем, намагаючись надати першу допомогу. Шансів відхилитися і оминути небезпеки у дворецького не було. Той навіть спершу і не подумав, що ж насправді сталося з господарем. Все, що хвилювало його тоді – як допомогти і врятувати Енріко Лейса.- Де носить цього бовдура?- не витримав і вигукнув Тод. Він намагався додзвонитися Артурові, але тому зараз було не до цього, через що просто ігнорував боса. Час минав і тому Тод розумів, що він може не тільки все втратити, но і сісти до в’язниці, а там вже про нього подбають, вчинивши теж саме, що і з Олівером Смітом. Але зараз він був ще їм потрібен, а тому…

-Пане,- промовив посадовець до телефону, який він негайно набрав,- мені треба ваша допомога.

-Що сталося?- спокійно запитав президент країни Снейк.

…

В одній кав’ярні:

-Ти сподіваєшся, що я це зроблю?- здивовано запитав Лео.

-Так,- коротко відповіла Елі.- Якщо звісно хочеш допомогти Енджі. Крім того, уяви як ти будеш виглядати в її очах після такого.

-Що ти маєш на увазі?

-Мій дорогий брате, ти справді гадаєш, що від моїх очей могло таке приховатись? Ох ця молодість!- важко зітхнула дівчина, врода якої пішла від матері.

-Взагалі ця молодість і в тебе зараз,- спокійно відбив напад сестри Лео, але під столом, де не було видно, трусилися його руки. Йому і справді подобалася ця ідея, але було лячно перед Енджі.

-Отже, ти згоден на мою пропозицію?

-Проникнути в лікарню, оминаючи охорони, буде не так легко,- промовив Лео, подумки обстежуючи споруду та вираховуючи всі вірогідності.

-Це залиш на мене, я вже маю план. Ось послухай…

Вона швидко прошепотіла братові щось на вухо.

-Це божевілля! (눈_눈)

-Тобто ти не згоден? Не хочеш допомогти красуні в біді? Отримати її вдячний поцілунок?  ╮(︶▽︶)╭

-Коли починаємо? ･ (>﹏<) ･

-(*^‿^*) Вже сьогодні. Операція розпочнеться через дві години.

-Чого так швидко? (￣_￣)・・・

-Бо це мій план, а тому я і вирішую, коли розпочинати (^_−)☆ . Чим раніше, тим краще. Так би мовити, одним махом зметемо усе на своєму шляху o(≧▽≦)o .

В цю мить дівчина і справді була схожа на свою матір – один в один, як та.

Але вдача ще та справа. Річ в тім, що є один день на сто років, коли сила богів хоч і не зникає, але трохи інакше діє. Так би мовити – б’є рикошетом. Ось і сьогодні такий час настав. Питання в тому, наскільки може бути руйнівною сила, що сходить з розуму від богині чвар та розбрату, дочки богині ночі Нікс та вічного Ереба(мороку, пітьми, темряви), сестри та супутниці Ареса, й просто мати двох нестримних підлітків? Сама доля почала тремтіти в цей день (×_×)⌒☆, а у богів виникли погані відчуття.

…

Апчхи-апчхи - почала чхати Діскордія.

-Дивно, ніколи в житті не хворіла, мабуть, Ковід! Цікаво, богам теж треба робити щеплення? (⊙_⊙)

…

-Так, мене не турбувати, я декілька днів був на роботі, нарешті можу повернутися додому та поспати,- промовив втомлений капітан поліції.- Ще ті двоє(Метт та Вілбур) знову за своє…Тепер у них ведмідь-блискавка, біжить зі швидкістю світла, а коли пердить, то ззаду йде вогонь(мається на увазі, що коли ведмідь пересувався на санах, то після них залишався вогняний слід – дія заліза на асфальт, оскільки відбувалося велике нагрівання, через дію одне на одного), що буде далі? Білка – Рембо?

Я так і уявляю собі вечірні новини: ”Поліція стверджує, що в місті з’явився новий герой – Хутряні штани! ; чи Блискавка у дупі тепер у місті, поліція не треба!”

Ці двоє…Я звісно сказав їм відпочити та розслабитись, але не підсаджуватися на геройські фільми. Тепер погляньте, що відбувається. Зараз їх навіть на звичайне патрулювання не можна відправити. Так, годі. Як я сказав, мене не турбувати ні за яких умов, а то і мені будуть ввижатися ведмеді.

Взагалі якась манія на них розпочалася, то ніндзя з ведмедями махач влаштували, то водії-ведмеді таксують по місту, а тепер герої-ведмеді – бійтесь злодії, бо хутряні штанці йдуть…Які часи настали і все на мою вже сиву голову, а раніше такі бакенбарди були. Який божевільний цей світ… De duobus malis minus est eligendum(З двох лих слід обирати менше), але де це менше, коли ці двоє однакові(ᓀ ᓀ) . Але нехай - De nocte consilium(Ніч приносить пораду). А можливо і день також, коли поспати саме зараз(≧▽≦) . Аж нові сили, від тільки-но думки такої, з’являються.

…

-Ось ця скриня,- вказала прибиральниця охоронцеві.- Ще два дні тому я помітила, що її ніхто не відкриває. Треба поспішати, бо там може знаходитися м'ясо чи риба, щоб не засмерділося.

-Чого ви так вважаєте?

-Я перед цим витирала дверцята, на них була кров.

-Тоді і справді треба поспішити, нас за це не похвалять.

-Пробачаюся, можна вас на хвилину,- промовив Артур, який деякий час роздивлявся супермаркет, при цьому удаючи, що розмовляє телефоном. За всіма показами, саме цей магазин мав би бути, куди завітав його брат перед зникненням.