Глава 9 Сила слів.

-Що саме?

-Річ в тім, що чогось Зак не вимкнув телефона, знаючи що його переслідують. Крім того, у нього був інший, з захистом від відстеження. Навіть мені не під силу його виявити, хоч я й дав його братові. Виникає питання, чого він це допустив? Досвід у Зака був, щоб забути таке…- зробив зупинку Артур, обмірковуючи щось.

-Що ти хочеш цим сказати?

-Поки нічого.

-Незрозумілі деякі моменти можна збагнути, пройшовши знову той же шлях, що і Зак.

-Я вже рухався тим же чином, але нічого…

-Може ти щось не помітив, якусь підказку. Не забувай, твій брат був розумною людиною. Ваш зв'язок підкаже, що треба робити.

-Добре батьку, я спробую знову там пошукати. 

-Але будь обережнішим, хоч ми і не знаємо, що з Заком, але я не хочу втратити обох синів.

…

Тим часом авто з державними номерами в'їхало в район, який вважався елітним. Повсюди жили багатії. Навіть охорона була на в’їзді, через що не кожен міг сюди потрапити, лише той, хто мав дозвіл. Також існували охоронні патрулі.

Щодо місцевості, то тут був навіть власний парк, озеро з різноманітною рибою, спортивний майданчик, один з найкращих ресторанів міста Айс.

Мав район назву - Едем Майбутнього.

Едем або Едемський сад (івр. גַּן עֵדֶן‎, Gan Eden; араб. جنة عدن‎, Jannat 'Adn) - місце первісного проживання людей, згідно текстів авраамічних релігій; сад, де перші люди вели безтурботне життя до гріхопадіння. Часто вживається як синонім Раю, проте на відміну від нього уявляється як матеріальне місце.

Але повернемося до авто. Воно зупинилося біля заможного будинку, навкруги якого росли різноманітні дерева, охайно доглянуті кущі, які в цю пору лишилися своїх барв, таким чином було видно смаки їхнього господаря.

Саме цієї миті хтось поглянув з другого поверху на прибулого:

-Що ж, вистава почалась. Настав час продемонструвати його пацюкову натуру. Я довго чекав на це.

…

Академія “Прайм”:

Елі весело проводила час зі своїми друзями пообідді. Саме зараз в академії їм надавався вільний час. Хтось його використовував, щоб відпочити, хтось – повторити навчальний матеріал, чи навіть допрацювати його. Вона ж пішла до їдальні разом з Майлі та Філіасом(чи як дівчата зверталися до нього – Філ).

Майлі була зі звичайної родини, але при цьому дуже весела та працьовита. Після уроків вона підробляла в супермаркеті. В країні офіційно дозволялося працювати підліткам, але якщо тільки це не важка робота.

Щодо Філа, то він був схожий на ботана. З окулярами на носі, худою статурою, він не походив на принца з казок, а тому і дівчата його обходили, крім цих двох. Треба додати, що при першій їхній зустрічі він поводився байдуже. Але настирливість Елі, яка чогось знала, що хлопець насправді добрий, але самотній, скорила його. Можливо він чимось нагадував їй свого брата, принаймні маленькою його копією, бо Лео мав величезну харизму, завдяки якій за ним йшли люди. Філ же навпаки їх відлякував. Отже, вони стали друзями.

Це ж сталося і з Майлі. Деякі учні намагалися знущатися з неї, бо вона була бідною. І хоч їй було байдуже, але Елі відповіла за неї, надавав тумаків. Як потім вона розповіла, в дитинстві її мати дечому навчила(насправді Діскордія передала всі знання світу по бойовому мистецтву своїй донечці). Після чого дівчата розсміялися і потоваришували. Звісно Елі нічого не було за бійку. До академії викликали її мати, але після зустрічі з директором(Кейт повернулася на посаду директора через нервовий зрив свого чоловіка), все налагодилося. Ну, крім того, що директор трохи посивіла та тремтіла від кожного звуку (￢_￢) .

-Чим це тут пахне? Невже ви бігали на спортивному майданчику і після цього не переодяглися,- промовила приваблива блондинка, яка теж тут навчалася. Її звали Наомі Макгваєр. Вона поводилася так, наче була королевою академії, бо мала зв’язки, надзвичайну зовнішність та розумові здібності. І, як не дивно, людям це подобалося(учням та  навіть вчителям). Наомі була протилежністю Елі, тоді як друга мала теж саме(ба навіть красивішою, гени ж чиї (^.~)☆) , але бурхливий характер(могла навіть словами загнобити викладача, коли той якось накинувся та почав відчитувати Майлі, за запізнення на урок, дівчина відповіла так, що той навіть гикати почав і впав без тями на підлогу) відлякував людей, ну крім випадків – Філа та Майлі.

Зараз Наомі стояла з подругами, які тримали таці з їжею.

-Ні, це від тебе. Адже повіяло, коли ти увійшла,- відразу повернула Елі зухвальці.

-Ах ти,- хотіла напасти Наомі, але згадала про силу дівчини(мається на увазі те, як Елі побила відразу декількох, коли захищала Майлі, таких випадків було досить багато), тому дозволила подругам, які теж були поряд з нею, зупинити її.

-Наомі, не треба бруднити свої гарненькі руці об “цих”,- промовила одна з них.

-Так, не злися, бо зморшки з’являться,- додала інша.

-Здається вони вже є. Я ось одну вже бачу,- вказала кудись Майлі.

-Де?!!- вигукнула Наомі, швидко дістаючи маленьке дзеркальце і розшукуючи зморшку. Її подруги, наче курчата, бігали навколо неї. Щодо трійці, то вони ледь трималися, щоб не засміятися.- Ах ти!- зрозумівши, що її обдурили, дівчина розлючено стиснула свої маленькі кулачки.

-Здається ти вже це казала,- прокоментувала Елі.- Не злися ти так, а то зад болітиме.

-Чого?!! Ти зовсім того?!! До чого тут мій зад. Завжди, якась дурнувата та шалена, ще й верзе нісенітниці,- промовила Наомі, кладучи свою тацю та сідаючи за стіл, який знаходився поруч. Але раптом почувся гучний звук – Клац!!!

(⊙_⊙) – Наомі, (⊙_⊙) – учні, що почули цей звук.

(￢‿￢ ) – Елі.

-А де це моя улюблена чашка?- запитав парубок, який ходив за додатковою порцією їжі. В академії Прайм столова їжа була безкоштовною, їсти можна було досхочу.

Коли Наомі встала, то парубок побачив свій скарб(йому її подарувала його дівчина) розбитим.- О ні!!!- заволали обоє одночасно.