Глава 8 “Я ЛЕЧУ!!!”.

Наступила зима, а тому випав і білосніжний сніг.

На одному пагорбі розмовляли кіт та пес, одягнуті в теплі речі:

-А я тобі кажу, це можливо (✧∀✧)/ ,- гучно промовив кіт.

-Ну як ти собі це уявляєш (◎ ◎)ゞ?- заперечив пес.

-Я таке бачив по телевізору, в одному фільмі (￢_￢) ,- відповів кіт.

-По телевізору, в одному фільмі (눈_눈) …- на мить ошалів пес.- Ти сам розумієш, що там одні вигадки.

-Ні, саме це здійснено (ᗒᗣᗕ) ,- не здавався кіт.

-Ну тоді продемонструй (▼へ▼メ) ,- подивився на кота впевненими очима пес. Він знав, що кіт перелякається і не відважиться.

-Я не можу,- як і думав пес, почулося від кота.- У мене непереносимість води o(>< )o .

-Де ти тут бачиш воду (눈_눈)?

-А сніг (＞﹏＜)?

-Ну ти ж не маєш бігти по ньому (--_--) .

-А якщо впаду ( ᗒᗣᗕ)? Раптом захворію, що тоді господарка скаже? Хто буде готувати обід? Пукаючий хом’як чи пес, з якого сиплеться шерсть?

-А з тебе ні (⇀‸↼‶)?

-Я на кухні одягаю масочку і рукавички o(〒﹏〒)o , і…

-Годі (≖､≖╬) ,- вирішив зупинити того пес, бо кіт не зупинився б так і до вечора.- Що ти пропонуєш?

-Давай його (￢ ￢) ,- вказав на ще одного присутнього кіт.

-Можна (◕‿◕) ,- погодився пес, з хитрою посмішкою.

Для кота “цей” третій був лише тим, хто весь час тільки і робив, що їв. Для пса, він був наче свиня, весь час доводилося прибирати. А фраза – “Я великий Кракен - володар всіх морів!!!”, так вже їм набридла. Це був лише ведмідь з манією величі, ну який з нього доісторичний звір? Мабуть, панда – його предок і все,- думали обоє, швидко переглядаючись між собою, з ледь помітними посмішками (◣_◢)-(◣_◢) .

-Пане величний Кракене, не могли б ви підійти до нас (≧▽≦)/ ,- промовили до ведмедя, який в цей час роздивлявся мапу і періодично дивився в далечінь. Він все ще шукав море…

…

-Ти все підготувала?- запитав Тінь у Ненсі.

-Так, не турбуйтеся, можливо мій рівень і менший за ваш, але коли доходить до таких справ, то я наче скеля – непохитна та стійка. Все відбудеться за класикою. Проїжджаючи повз мене, побачивши, що моя машина зламана, як справжній джентльмен, він зупиниться і запропонує свою допомогу. Плюс не забувайте, який чоловік мине таку красуню, як я, в біді. Ну, а коли це станеться, я присплю його. В машину підкину різні алкогольні напої, а потім відправлю до моря, покататися разом з ним. Тобто все буде виглядати, наче він вже святкував свою майбутню перемогу, ніхто і нічого не запідозрить,- розповіла свій план Ненсі, попередньо відкинувши декілька пасмів волосся назад.

-Добре, будемо сподіватися, що так все й пройде, бо інакше тобі не уникнути відповідальності перед господарем.

…

Тим часом в будівлі уряду країни Кінг:

-Пане, Енріко Лейс телефонував, він хоче вас бачити,- повідомив секретар Тода Макгваєра.

-Тесть?!- здивовано вигукнув Тод. Він не розумів чого цей старий раптом захотів його бачити.- Добре, мабуть, заїду після обіду, зараз маю іншу важливу зустріч.

-Так, але він наполягав. Крім того, його голос був сердитий…

-Сердитий? Може щось сталося? Добре, підготуй авто. Швидко до нього, а звідти на зустріч. Також треба зателефонувати та перенести її(мається на увазі – зустріч). Але це я сам зроблю, інакше “вона” не зрозуміє й може образитися.

Секретар удав, що не чув останнього. Адже все, що пов’язане з тією родиною краще не знати. Родиною, яка за впливом була схожа на сім’ю Морган, але спеціалізувалася, на відмінно від других, в іншій царині.

…

-Отже, ви кажете, що мені треба спуститися з пагорба на цих…як ви їх називаєте?- запитав Кракен, почісуючи потилицю.

-Сани,- відповів пес. Цей ведмідь, що дурний? Скільки вони вже повторили, а він знову й знову забуває все, що йому розповідали.

-Але навіщо це робити?- знову запитав Кракен.

-Так швидше можна потрапити до моря,- долучився кіт.

-До моря?!!!- голосно вигукнув Кракен.

Пес потягнув кота в бік, ставши спиною до ведмедя, де відразу промовив:

-Так не вийде, ти ж бачиш, який він. Та і замисел не дуже добрий.

-Все вийде. Головне, щоб він сів на сани, а там ми його трохи підштовхнемо. Все інше зробить схил та спеціальна речовина, якою я змастив низ саней.

-Ти гадаєш?

-Так.

Що ж, пане ведмедю, давайте ще раз…- повертаючись, звернувся кіт до Кракена, але побачив, що його вже нема.- А де він (￢ ￢)?

-Там де і сани,- відповів пес.

(□_□) - (□_□)

Тим часом Кракен гнав, як справжній гонщик, правда на санях. Його язик випадав з роту від швидкості і хитався немов прапор туди-сюди. Шерсть на голові стала дибом і виглядала наче зачіска байкера.

Ось він перегнав авто поліції.

-Ти це бачив?- запитав Метт у Вілбура.

-Ведмедя на санах?

-Так…

-Ні…

-Ми з тобою їхали?

-Не в той бік, куди він погнав.

-Поїхали.

Негайно, не пригальмовуючи, їхня машина швидко розвернулася і поїхала на всій швидкості, подалі від цього місця.

А ведмідь-Кракен все гнав та гнав.

-Дякую, що порадила цього психіатра, він найкращий,- говорячи телефоном, звернулася до своєї найкращої приятельки Джена Фокс.- Він мене заспокоїв, що це не я, а моя невістка винна. Через її у мене назбирався стрес і я почала погано себе відчувати. Але тепер я змушу її так бігати, виконуючи мої доручення, що та на своїй шкурі відчує, що таке стрес. ХА-ХА-ХА- почала вона дико сміятися. Але раптом повз неї проїхав ведмідь на санах, ще й на неймовірній швидкості (⊙_⊙)!!!- Звідки ти кажеш знаєш цього психіатра? У нього хоча б ліцензія є на лікування (≖､≖╬)?

(×_×)⌒☆

Ненсі побачила ще з далеку машину Емета Волта. Вона знала, що ніщо їй не завадить. Цьому допоможе її мініспідниця та посіпака, який мав заблокувати на цій гілці дороги рух, написом – “Ведуться ремонтні роботи! Об’їзд!!!”