10

Чоловік допомагає мені сісти, при цьому користується можливістю нахилитися, аж занадто близько. Настільки, що тепле дихання торкається оголеної шиї, розганяючи табун мурашок по всьому тілу.

- Надто надокучлива подружка? - видихає біля вуха.

А я просто завмираю. Чого-чого, а такої спостережливості точно не чекала.

- Можливо. - брехати не бачу сенсу. – Та не тільки.

- Дуже сподіваюся. - Він залишає в спокої мою чутливу шию і обходить стіл. Сідає та не зводить погляду ні на мить. Увага такого привабливого чоловіка до мене здається дивною. Ні, звісно, я не страшко, але й не модель. Низенька, з гарною фігурою, та симпатичним обличчям. Та ще дивує, як до цього дня, подібні красені не звернули на мене увагу, а тут прямо очей не зводить. Звісно, я на нього налетіла, в прямому сенсі, але ж …

- Вже замовила?

- Так, вже встигла. Всміхаюсь. Правда треба попередити дівчину офіціантку, що я як те перекоти поле вже в іншому боці зали.

Сміюсь і він також.

- Не хвилюйся, зараз замовлю страви і передам твоє побажання.

Дійсно через якісь секунди біля столика з’являється молоденька офіціантка, на мій погляд взагалі школярка. І поки Андрій робить замовлення, маю змогу його трохи роздивитись. І о сором, розумію, що він чимось схожий з Максом. Тим, що до дурощів мене налякав. Такий же впевнений, сильний чоловік, і ні на мить не сумніваюсь, аж надто розумний. Від нього аж віє аурою самодостатності. Ось дивиться на мене.

Дівчина черкає замовлення і зникає. А мене знову вганяють в ступор його слова:

- І як сподобався?

- Що вибач? – перепитую.

• Ти так уважно мене роздивлялась. От і запитую: сподобався чи ні?
•  

Що йому відповісти? Далі сьогоднішнього обіду зустрічей з ним ніяких не планую, яким би він гарним не був. Тому кокетувати не бачу сенсу.

- Треба було роздивлятись когось іншого в залі?

- Ні, - коротко повідомляє. Підтиснуті губи, напружена щелепа, очі звузив дивлячись на мене – я впевнена, він ревнивець по життю. От ще  майже мене не знає, а прояви ревнощів на обличчя.

Далі розмова перетікає в більш миролюбиве русло.

- Розкажи про себе, - вимагає, усміхаючись при цьому на мільйон. – не відпущу поки не дізнаюсь хоч щось про тебе.

- Що саме?

- Розкажи, що вважаєш за потрібне.

- Е-м-м…сміюсь тихенько, - гаразд, але якщо буде нудно, натякнеш.

- Неодмінно. При цьому робить дуже серйозне обличчя. -Хмикну на всю залу і скажу: вона надто занудна, заберіть її хто-небудь.

Помічає моє напружене обличчя і вмить міняється.

- Розслабся, - сміється. Це жарт. – Розкажи де навчалась, захоплення…

З ним цікаво розмовляти і слухати також.

Крупна риба на гачку, от тільки мені вона не потрібна, до відносин я не готова, але зізнаюсь щось змінюється  в мені, відчуваю, що розмова з цим ефектним чоловіком пробуджує в мені принишклу жінку. Хочеться знову відчути себе бажаною, спокусливою. Розумію, що мабуть хочу спробувати, але поволі.

 По дружньому поспілкувавшись, закінчуємо обід. На мої протести розраховується і проводить до самих дверей мого офісу.

- Які плани на вечір? - зупиняє перепинивши мій рух  до дверей.

- Маю зустріти  рідню. - Зараз неймовірно рада що не доведеться брехати. – На вихідні пообіцяла провести з ними. Якось так.

- Умгу, - чоловік обломився, не чекав напевно відмови. – Неділя? Ввечері? – уточнює.

А він не хоче відступати!

- Ні.

Прибирає руку. Губи підтиснуті.

- Гаразд, холодна красуне, тоді до понеділка. І кивнувши рукою на прощання повертається і йде.