10. Згадати все

Віктор

Не те що б я радісно “потирав лапки”, очікуючи миттєвого результату з затією щодо подруги Ії, але все ж з'явилася надія хоча б зрозуміти причину її ненависті до мене. Чому я не зробив цього раніше? Не знаю. Хоча, ні знаю – я весь час намагався переконати себе, що мені це не цікаво. Що сама Ія мені не потрібна, а тому й дізнаватись щось сенсу не має. В такої “страусячої” позиції була причина: Іїні вибрики в нашу третю зустріч і після, аж до сьогодні – мене дратували і викликали повне нерозуміння. Звісно, я розумію, що жінки загадкові, в кожної в голові – свій світ і свої таргани. Але ж всьому є межа. Ія переступила її, коли нам було ще по п'ятнадцять і я… був майже закоханий в неї. 

Після нашого першого в усіх розуміннях поцілунку пройшло близько місяця. Наші родини і ще кілька впливових сімей міста зібрались на великій базі-пансіонаті. Там був величезний басейн, море шампанського і всіляких закусок. Стійки вже з налитими бокалами стояли просто посеред залу. 

Я їхав туди в піднесеному настрої. Мріяв побачити Ію і,можливо, повторити ті солодкі перші дотики, що потім роками нагадували про себе. Я старався стерти їх в стосунках з випадковими дівчатами. Але жодна з них і на крок не наблизила мене до того космосу, що я відчув з дівчиськом, що тепер мене незрозуміло за що ненавиділо. Дурень! 

А потім...

Ми таки побачились, і вона, зайнята фотосесією та розмовами з журналістами так мило мені усміхнулась, що в мене просто серце стрибнуло кудись в голову і грюкотіло вже там. 

Але… доки атмосфера “розконцентрувалась” і ми змогли нарешті через майже годину підійти ближче… ту Ію, яку я цілував, чиї губи пахли ваніллю, а щоки палали, мов камінці в її сережках, підмінила якась люта відьма. Ні, фурія! Богиня помсти й покарання грішників. Пекельно вробливе і ще більше пекельно люте створіння!

Я відчув підміну, як тільки наблизився до неї на відстань з десяти кроків. Як струмом пронизало, тільки зовсім не тим, що під час першого доторку і поцілунку. Цей струм скоріш електрошок нагадав. Чи відерце свіжого льоду на голову. Останнє, я до речі собі напророкував. Бо крок і мить – і Ія “випадково” перекинула на мене стійку з шампанським. Але навіть це не погасило її полум'я. Навпаки: мені тоді здавалось, не облийся я тим шампанським – на мені б і одяг спалахнув! 

А так стояв собі, кубики льоду з бокалів під ногами танули, аромат шампанського і коктейлів навколо витав. Краса. Якби тільки не той погляд Ії і парочка “ласкавих слівець”, які вона кинула мені, перш ніж влаштувати грандіозний скандал з матір'ю, вимагаючи ту поїхати з нею додому. Отака чортівня тоді сталась. А замість спробувати щось прояснити – я запевнив себе, що той поцілунок був помилкою, і я просто не розпізнав відразу хвору істеричку в дівчиськові. 

Тільки от… я насправді не забув її. І через місяць на дідусевій машині катав однокласниць. З однією навіть цілувався біля якогось бару, а потім підняв очі, і… побачив Ію з подругами. Чи варто казати, що її ненависть до мене тільки закріпилась і розрослась до космічного масштабу?