Розділ 11

День перед зустріччю

 Тимур

Я трішки напідпитку, але при тверезому розумі. Не питайте, як це можливо. Якось так.Мені не дає спокою одна думка: якого біса все так склалося?Спочатку вона — його «маленька», а потім раптом телефонує мені.Можливо, їй справді потрібна моя професійна допомога. Але чому тоді вона не звернулася до свого коханця? Для чого їй я?І головне — про що вони домовлялися з Давидом?Вони вирішили разом потопити мою компанію? Посунути конкурента? Гарний план, нічого не скажеш. Один пропонує співпрацю, інша добиває.

 Я мав відмовитися від зустрічі з нею.Або ж правильно зробив і обіграю їх обох?Чорт забирай, але я так хотів побачити її знову!

 Не подобається мені вся ця історія. Зовсім не подобається.Краще б я взагалі не бачив, як вона телефонує Давиду. Не бачив цього його «маленька». Не будував у голові сотні сценаріїв.Тоді я б просто чекав на завтра. На можливість ще раз побачити її.Як з твердого довго програміста  я став наївним ідіотом?Це все вона!

 Вона неймовірно гарна. З тих жінок, про яких чоловіки мріють, але не завжди наважуються навіть підійти.Миловидні, але водночас зухвалі риси обличчя. Довге білосніжне волосся. Впевнена хода.Вона як троянда.Невимовно гарна та ключа.Я б задаровував її квітами,увагою,подарунками.Я і завтра подарую їй розкішний букет рожевих троянд.Мені так хочеться ,щоб вона щиро посміхнулась для мене .

День зустрічі 

Тимур

 Залишилось пів години до зустрічі із Алісою.Букет уже в мене .Знаю,що дурень.Виглядає по-дурному ,з мене клеять дурня,а я і ведусь.Страраюсь відганяти думки,головне,що я хоч ще один раз помилуюсь нею.

 Я приїхав до кав'ярні трішки раніше,чекав її .Помітив ,як заходить.Така гарна,побачила мене і крокує до мене.Я встаю ,щоб вручити їй квіти.

— Привіт,Алісо!Для тебе,такі ж гарні,як ти!Помічаю,що вона  плаче.— Що сталось,красуне?