Всі дні схожі один на один. Прокинувся, кава, зібрався на роботу, попрацював, приїхав додому — і знову працюю майже цілу ніч. Нові проєкти, дедлайни, горять терміни, летять до біса нерви. Я злий, невиспаний, втомлений. Все однаково.
Ще добре, якщо встигаю поїсти. І ще краще — якщо посплю хоча б пару годин, але це для мене майже розкіш.
Я не робот. Я — людина.
Я той чоловік, який завжди хотів досягти успіху і багатства. Я працював і працюю, не шкодуючи себе. У мене є все, про що мріяв: гроші, успіх, визнання.
Але… якось це все працює не так, як я хотів.Я не відчуваю себе щасливим.Чого я хочу?
Щоб про мене хтось дбав. Пиляв мозок і казав:
— Ти забагато працюєш. Ходімо в кіно.
— Тобі треба поспати. Ходи, я зроблю тобі масаж ,підготую ним до сну.
— Делегуй свої справи. Зменш навантаження. Ходімо на прогулянку.
— Я приготувала млинці,ходімо снідати,ти і так не вечеряв.
Ось чого я хочу...Точніше кого...Милу, ніжну, турботливу дівчину поруч. Щоб любила мене таким, яким я є. Щоб приймала мене таким, яким я є. І була щирою зі мною.
А що дам їй я?
Усе...