Розділ 7. Затамувавши подих

Розділ 7. Затамувавши подих

Злата почала читати книгу та захопилася. Історія про дівчинку була чимось схожа на її життєвий шлях. Вона згадала Єлизавету Вікторівну, Банана та книги, які дуже любила. Коли вона прочитала більшу частину книги, то з неї випала невелика візитівка з номером телефону Кості, де тим же почерком було написано: «Дякую, що познайомила мене зі своєю улюбленою книгою. А ця книга – одна з моїх улюблених. Сподіваюсь, що тобі сподобається.»

Злата покрутила кілька хвилин цей клаптик паперу в руках, взяла телефон та ввела номер, який був на візитівці. На аватарці одразу ж висвітився усміхнений Костя. Такий мужній, красивий, з добрими очима, у стильному костюмі. Злата замилувалася. Звернула одразу ж увагу на нік «КостяONE». Раніше, напевно, змінила б на «Гамадрил», але зараз стало соромно за це слово. Не дарма він подарував їй книгу про етикет. І каву з його тістечком випила, хоча відмовлялася спочатку, і почала говорити по телефону, коли вони спілкувалися, і нагримала на нього через книгу, хоча він, справді, першим до книгарні прийшов. Ех, що значить характер…

Злата знала, що правильно чинить не той, хто не помиляється, а той, хто виправляє свої помилки та просить вибачення за них. А перепрошувати їй було за що. І не тільки перепрошувати, а ще й дякувати. Подарунок був у саме серденько. Не тільки дорогий і гарний, але й зі змістом та душею. А підписи змушували тріпотіти метеликом.

Дівчина швидко набрала текст та натиснула на кнопку «Надіслати», щоб не передумала, бо знала себе.

Костя не спав. Він готувався до заходу, де мав бути ведучим. Його телефон ожив новим сповіщенням від незнайомого номеру. Він не чекав повідомлення від Злати. Не думав, що оса наважиться написати першою та й не був впевнений, що знайде його візитівку з номером телефону.

У повідомленні було тільки кілька рядків, але для Кості вони були цілою поемою, бо отримати від тої оси такі слова він не чекав і читав багато поміж рядків. Таки вгадав із подарунком!

«Дякую. Мені сподобався букет, але книга вразила більше. Радію, що «Маленький принц» знайшов свою справжню володарку і в мене з’явилась книга про чудову крадійку.

І дякую за книгу подаровану у книгарні, бачу, що Ви добре її проштудіювали і вмієте перепрошувати.»

Костя усміхався та прочитав повідомлення кілька разів. Ще й це «Ви». Він, не довго думаючи, також написав відповідь.

«Радію, що книга сподобалась. Мені здалось, що ти чимось схожа на головну героїню. Така ж смілива, добра, щира. Почала читати?»

Галочки одразу ж стали зеленими. Прочитала. Чекала таки! І це не могло не гріти душу Кості. Він готовий був танцювати й співати. Напевно зробив би, якби не була ніч.

Костя побачив, що абонент набирає відповідь та чекав на нове повідомлення.

«Так. Я прочитала вже більшу частину книги. Дякую. Вона мені дуже сподобалась. Цікава.»

Костя був щасливий. Його пальці швидко забігали по екрану гаджета і вилились у наступне повідомлення:

«Є чудовий фільм за мотивами цієї книги. Пропоную його переглянути разом.»

Костя затамував подих, чекаючи на відповідь...

Злата писала відповідь та стирала букви. Вона розуміла, що це запрошення. Запрошення на побачення. Їй хотілося цього побачення з гама... З КОСТЕЮ! Але водночас не хотілося здатися доступною. Він подарував квіти (хоч такі гарні та так багато), а вона перед ним калюжкою розтеклася? Ні! То не про Злату! Відмовити також не хотіла. Сподобався він їй. Сподобався! І не тільки зовнішньо. Він був старшим, але різниця у віці не була перепоною. З ним було цікаво. Її однолітки, крім Банана були усі придурками, на думку Злати. Чого тільки один Мотя вартий. Недоумок! А з Костею було затишно, добре та цікаво.

– Що ж відповісти? – сушила голову Злата, але надрукувала та надіслала наступний текст:

«Я б із задоволенням переглянула фільм, але трохи згодом. Зараз маю кілька невідкладних контрактів.»

Майже не збрехала. У неї незабаром мали бути дві фотосесії. Одна з реклами вечірніх суконь, а друга – помади.

«Тоді я надішлю тобі посилання і ти можеш переглянути фільм онлайн сама. Чи сподобався торт?» – написав Костя. Він хапався за можливість спілкуватись з нею.

«Ммм... Неймовірний! Дякую! Надішли, будь ласка, назву кондитерської, де замовляв, бо я навмисно шукала назву, щоб замовити ще. Уявляєш, з’їла майже усе сама!» – відповіла Злата та надіслала фото маленького шматочка, який лишився.

«Смачного. Радію, що тобі торт сподобався. Якщо забажаєш ще, я можу замовити. Тільки скажи.» – написав Костя, але не дав назви чи телефону кондитерської.

«Угу, то де замовляв ти не скажеш?» – написала Злата.

«То буде моя маленька таємниця.» – відповів Костя.

«Так не чесно! Ти про мене усе випитував у Еда і Соломії, а я про тебе нічого не знаю.» – відповіла дівчина.

«То Ед мене здав? Чи Соломія?»

«Звісно, що Соломія. Але то чисто із жіночої солідарності, вона за тебе горою. І що ж ця парочка наговорила про мене?» – поцікавилася Злата.