Жахи очікування

11 березня 2022

15:53

Ми приїхали до того підвалу, так багато людей, електроенергії і мережі вже немає зовсім, так само як і генератора. Зимно, на вулиці вже мінус. Взяли з київстару теплі комбенізони, рятують. Буду спати з Настею і Деном в кімнати метр на півтори. Ця кімната є забарикадованим підвалом іншого під’їзду, сильно дує, але ніби підклали шмати, повинно бути нормально. Наше світло це лед стрічка 15см підключена до акумулятора з мотоцикла. Обстріли продовжуються, готуємо по черзі на вулиці при вході, постійно пролітають літаки, чоловіки не дозволяють виходити дівчатами і жінкам. Зібралися з настею та братами в нашій міні кімнатці медитувати і зберігати всі фотоматеріали що маємо, щоб кол була можливість, викласти це все. Так переживаю за маму і друзів, де вони та чи живі? Я готова загинути в цій крошечній кімнатці, просто хай це все закінчиться

12 березня 2022

12:52

Прокинулись ми всі рано через прильоти поруч, страшно спати, двері постійно грюкають. Спала спиною до тої стіни, схоже мене продуло, не дуже себе почуваю. Пішла з братами на вилазку в аптеку поруч, вже все порозгрібали, але знайшли ящик з краплями для носа, спасіння. А ще пластикові ящики стягнули в одну платформу, тепер це ще одне ліжко, бо там де я спала спати неможливо, тісно і зимно.

16:23

Схоже я сильно захворіла, виливається в проблему, в підвалі так же зимно як і на вулиці, ліків нема, є лише термометр. Високо піднялась температура. так болить горло і ще той насморок, чому зараз? Сьогодні буду спати на одному дивані з татом Насті і малим хлопчиком.

23:47

Відбій в нас 9 година, але я не можу як мене дратує цей пацанчик, постійно пхається, хоча місця і так нема, я ще й хвора, це жах. Його дитячі капризи стають моїми, контролюю себе поки що.

13 березня 2022

Тяжке очікування і вислуховування обстрілів. Зовсім нема чим зайнятися, ввели чергування по готовуі і прибиранням, сьогодні як раз я. Чоловіки їздили на вилазку на ринок знайти їжу. Привезли ящик обгорілої картоплі і пару ящиків яблук, круто!

Ввечері читали книгу, цікаво.

Але чи доля нам всім вижити?

14 березня 2022

Такі ж самі болючі години очікування, час застиг. Діти постійно кричать, я вже не можу. Температура росте, дали мені вина з критичних запасів, на диво я себе так спокійно почуваю після нього. Сьогодні навіть вийшла на вулицю трошка записати при світлі, восторг. Пролітали літаки тому довго не посиділа

15-16 березня 2022

Все однообразно, почуваю себе все гірше, захворіли майже всі, зовсім не маю сили. Я так хочу пити

17 березня 2022

Сьогодні напросилася піти на вилазку з хлопцям, зайшли в розгромлений приватбанк. Стільки всього, забрала наліпочки з дитячих карт і пару пластикових табличок. Трупи, який жах, все розлагається, так все смердить. Під вечір навіть сиділа на вулиці 15 хвилин поки жарили щось на кострі, досі не знаю що це було, але на смак як пил з грязюкою

18 березня 2022

Весь день лежу, здається, що я скоро вмру, зовсім нема чим лікуватися, на вулиці вдарили морози

19 березня 2022

Хай то вже все закінчиться, будь ласка

20 березня 2022

Прокидаюсь і вперше моя температура троха спала, 38,1. Хлопці знайшли полузаряджений повербанк, включила телефон, тепер хоча б лежу зі світлом. Точно, вже декілька днів сплю на підлозі, занадто зимно  Нічого не розуміючи спросоня згодом вдупляю що чоловіки вирішили нас вивозити.. Знайшли огризки бумаги і написали багато листівок «діти» на кожну машину, нас збирається їхати колона. Речі зібрані, всі всілися по машинах і починається цікавіша смертельна дорога.