Розділ 4

— Люлі-люлі-люлі, дітки всі поснули. І ти спи, дитинко, — Оля заспокійливо гладила дівчинку по густому і чорному, як у всіх Аверіних, волоссю.

Вона не втомлювалась дивуватися, як таке може бути, але в неї мала відчувала себе як удома. Вони разом напекли млинців, їли їх із чорничним варенням та сметаною, потім Ольга викупала дівчинку. Спінила шампунь, зібрала шапкою в Анютки на голові і нанесла пінні сніжки на ніс та вушка.

— Сніговичок! — оголосила дитині і підтягнула її з ванної вище до дзеркала.

Та прийшла в шалений захват і ще раз десять попросила показати їй сніговичка. Потім Оля довго сушила і розчісувала Анютці волосся — таке густе, що довелося взяти щітку для укладання. Дитячий гребінець, який вона купила для дівчинки разом із зубною щіткою та пастою, просто не впорався з такою прорвою волосся. Добре, що вдома знайшлася нова, нерозпакована.

Настусина піжамка виявилася Анюті великою, довелося підвернути рукави та штанини. Треба завтра вибратися в сусідній торговий центр, купити все необхідне і заразом вигуляти дівчинку. Їй зараз не завадять позитивні емоції, а Олі як вони не завадять, хто б знав...

Анечка солодко спала, підклавши долоньку під пухку щічку. Оля придушила істерику, що рвалася з глибини, залишила включеним нічник і пішла на кухню. У неї не буде такої дівчинки, і досить себе цим мучити.

Запалювати світло не хотілося. Оля ввімкнула газ, поставила на плиту чайник і вдивилася у вікно. Синя квітка освітлювала кухню таємничим блакитним світлом. Події останніх днів ніби пробили пролом у тих глухих парканах, які вона побудувала і в голові, і в серці.

Спогади накочували хвилями, і незабаром уже не залишилося сил чинити їм опір. Чай холонув у великому високому кухлі, Оля поклала підборіддя на зігнуті в ліктях руки і дивилася на пар, що димився над кухлем.

Той вечір став перед очима так виразно, ніби все відбувалося зараз. Наче Оля знову розгублено розглядає шикарну сукню з глибоким вирізом на спині. Декольте закрито наглухо, зате розріз на спідниці мало не до самої основи.

Туфлі на високій шпильці, комплект білизни з невагомого мережива — тут і цінники не потрібні, відразу ясно, що все куплено за нечуваними цінами. Падишах Аверін не пошкодував грошей, щоб нарядити свою гаремну рабиню.

У коробці, прикрашеній відомим логотипом з хитромудрими літерами — флакон парфумів. Цей флакон її остаточно добив. Хіба можна ще красномовніше тицьнути носом у те, що ні її одяг, ні її духи таким як Аверін, за словами Данки, не вставляють?

Екран повідомив, що лімузин приїде через дві години і що їй слід поквапитися. Ольга з огидою відкинула телефон і закусила губу.

Так і підмивало скласти все назад у коробку та відправити назад із лімузином. А самій одягнути старий спортивний костюм, який тримала для суботників у лікарні, та звичайну бавовняну білизну, яку одягала у критичні дні. Духи можна взагалі проігнорувати. Якісне мило, і вистачить з нього. Приїхати електросамокатом — їх зараз повно містом. І що тоді скаже цей зарозумілий засранець?

Але вона сама підписалася на чортовий контракт — провести ніч із Аверіним в обмін на його допомогу Данці. Аверін сестрі допоміг, і, треба віддати належне, виклався на повну. Інша річ, що Ольга чекала... Чого? Та чого завгодно, тільки не таке явне окреслення її сьогоднішньої ролі.

Згадався серіал про турецький гарем, як його наложниць готували до ночі із султаном. І якби Аверін додумався надіслати абонемент у СПА, щоб вона, боронь Боже, не з'явилася до нього з неголеними ногами, точно не втрималася б і послала.

Гаразд. Хоче контракт, буде йому контракт. Дві години це прорва часу, макіяж зазвичай займає не більше п'ятнадцяти хвилин. Сукня з шовку, який не мнеться, його гладити не треба. Зачіску робити – багато честі. Просушити волосся феном і укласти щіткою в локони від сили п'ятнадцять хвилин.

Значить, час, що залишився, цілком можна провалятися у ванній. А ноги вона давно не голить, хвала небесам та апаратам для лазерної епіляції останнього покоління.

Лежачи в запашній піні, Оля намагалася розгадати причини дивної, майже маніакальної необхідності прописувати по пунктах усі можливі стосунки з жінками.

Вона подобалася Аверіну, це було видно, треба бути сліпим, щоб не бачити. А є ще мова тіла, якою кожна нормальна жінка здатна визначити цікавість чоловіка. І в Ольги давно була своя шкала, за якою вона легко визначала ступінь цієї самої зацікавленості.

Так от у випадку з Аверіним усі показники зашкалювали, усі без винятку. У нього явно зносило дах поруч із нею, як і в неї самої. То до чого тоді ця коробка з нарядом бордельної утриманки та лімузин?

Якщо чесно, Оля була впевнена, що все у них станеться без будь-якого контракту, і зручних випадків підверталася безліч. Коли вони цілувалися з Аверіним, вона шкірою відчувала напругу, що виходила від чоловічого тіла. Якби інтим очима зараховувався за реальний, то вони вже давно вважалися б коханцями зі стажем. То чому тоді йому потрібно саме так?

Але скільки Оля не питала Всесвіт, її питання залишалися без відповіді. Вона до останнього сподівалася, що все виявиться розіграшем. Костя сам приїде — та хоч би й на лімузині, нехай. Притисне напівоголеною спиною до стіни коридору, проведе колючою щокою від шиї до ключиці і скаже на вухо:

— Як ти могла повестися на це, люба! Тобі захотілося пограти у куртизанку?