Розділ 30. Руслана ч.1

Артем сьогодні здивував мене своєю поведінкою, проте, і Асю я не очікувала побачити такою. Додому мене привіз водій, після того, як ми висадили Асю. Та вже трішки протверезіла і ми трішки змогли побалакати.

        - Що трапилось? - Я намагалась не давити на неї своїми словами, проте, поки нас не було, щось точно відбувалось.

        - Не знаю. - Вона видихнула і стиснула руки в кулаки дивлячись у вікно авто. - Розумієш, він дуже хороший, але я не можу.

        - Чому? - Її щось мучило, проте, вона не збиралась про це говорити, я бачила. - Це пов’язано якось з тим хто він?

        - Ні, не з цим. Це пов’язано з тим, хто я. - Вона подивилась мені в очі і її наповнились сльозами. - Я не зможу, просто.

        - Він дорослий чоловік, дозволь йому самому обрати чи готовий він. Навіть, якщо є причини з твого боку. - Я обійняла її за плечі і почула, як вона заплакала.

        - Він… Він не винен в тому, що сталось. Це я вирішила напитися, думала, це відштовхне його від мене. - Вона витерла очі. - Але він просто сів поруч і накидався зі мною.

        - Тому що, якщо Артем вирішив, що ти для нього важлива і цікава - він ні в якому разі не кине спроб, щоб ти стала його. - Я гладила її по спині, щоб вона могла трішки заспокоїтись. - Тобі варто з ним поговорити спокійно і серйозно, адже як тільки він дізнається правду, тоді вам обом буде легше.

        - Я не можу. Це не моя таємниця. - В цей момент водій зупинився біля будинку Асі. У вікні, куди вона подивилась, горіло світло і я задумалась: хто живе разом з Асею? Може в неї є таємні стосунки? Проте вирішила не запитувати, все таки це її вибір розповісти або ні. - Дякую тобі за вечір, ти чудова.

        - Подумай над тим, що я тобі сказала, це важливо, і дякую за твою компанію. - Ми обійнялися і вона вибігла з машини, поспішаючи потрапити додому, ніби в свій прихисток від людей.

        Додому я їхала з різними думками, але всі вони суперечили одна одній. Чому Ася так вперто не хоче відритися Артемові? Це пов’язано із сім’єю чи може із чимось особистим? Можливо в неї є хлопець, який пов’язаний з криміналом? Чому в квартирі горіло світло? Так багато питань. Мені було шкода Артема, насправді, він дуже терпляче ставився до того, як його відганяла Ася. Інший вже би на його місці розвернувся і плюнув на подальші спроби. Але тільки не Тьома.

        Зайшовши в квартиру я першим ділом зробила собі каву, а потім переодягнулась в одну із Данилових футболок. Я мала тут піжами, проте, мені хотілося, щоб мене огортало тепло і аромат мого чоловіка. Каблучка блиснула на моєму пальці і я посміхнулась. Я інколи відчувала себе, ніби в казці, так, були різні ситуації в моєму житті, сидячи на цьому дивані в його футболці, здається, що всі ці випробування були варті цього. Кава привела мене до тями і я вирішила подивитися документи, які вчора залишив мені Артем. Він в найкоротший термін вирішив питання зі спадком, а також перевів кошти в дитячий будинок. Тепер мені було набагато легше жити, знаючи, що я забезпечила цим дітям належну фінансову допомогу. Навіть, якщо розумію, що їм необхідна любов, то без належної фінансової підтримки - вони не зможуть  довго протягнути там. Тепер я перечитувала документи, які мала підписати, аби Данило міг керувати батьковим, тепер вже моїм бізнесом. Мені не хотілося бруднити в цьому руки, та й відверто я нічого не тямила в цьому. Тому дочитавши все, я поставила свій підпис. Я довіряю Данилові та Артему, вони заради мене під кулі лізли, тому вони достойні моєї віри в них. Тепер коли я закінчила з цим питанням, можу спокійно повернутися до роботи і своїх улюблених справ. Все таки скоро Олеся буде жити з нами, і більше часу прийдеться приділяти їй.

        Двері квартири зачинилися і я зрозуміла, що це Данило повернувся додому. Він підійшов до дивану і присів, поруч з моїм обличчям.

        - Ти відвіз його? - Я легенько поцілувала його в губи і провела долонями по втомленому обличчі.

        - Так, - він поклав свою голову мені на коліна і шумно видихнув. - Що там взагалі трапилось?

        - Не впевнена, але Ася вирішила напитися і показати себе не в кращому вигляді, аби він нарешті відвалив від неї. - Данило підняв на мене очі, а я тільки потиснула плечима.

        - Дурдом під назвою веселка, як малі діти, їй-богу. - Я продовжувала його гладити по голові. - Ти чому не лягала?

        - Тебе чекала. Я тут підписала документи, тому тепер ти можеш спокійно керувати моєю компанією. - Вказала я на стопку паперів на столі.

        - Ти не була зобов’язана це робити, знаєш ж це. - Він погладив мене по ногах.

        - Але я хочу.

        - Давай зробимо весілля? - Легко промовив він, а я застигла на мить.

Друзі, не забувайте, що ваш коментар - важливий для мене, щоб розуміти ваші емоції та враження. Якщо ви ще не підписані і не поставили свою вподобайку на цю історію, то не чекайте - зробіть це. Буду рада вас бачити в своїх соціальних мережах, instagram - @tali.verne_author
tik tok - tali.verne, telegram - Талі Верне|Автор книг на Букнет❤️‍
Обняла, ваша Талі!