Розділ 29. Данило ч.1

          - То що ти вирішив? - Вкотре запитував мене Артем, а я хотів йому врізати від душі.

        - А що я можу? Вона вже здорова, то хіба я в праві якось їй заборонити виходити на роботу? - Звісно, думка про неї на роботі мене гнітила, адже тепер вона може собі дозволити не працювати. Але є один нюанс: я не її батько! Забороняти їй займатися тим, що вона любить - це будувати між нами стіну.

        - Брат, а ти став каблуком. - Сів Артем на крісло напроти мого стола і закинув ногу на ногу. Нахабна посмішка прикрасила його і без того привабливе обличчя. - Ти говорив з Демієном?

        - Фільтруй сказане твоїм нахабним ротом! - Гаркнув я, а той тільки перекотив стакан із віскі в руках. - Говорив. Він поки відслідковує нападників, проте думаю, що це діло буде тягнутись ще довго. Вони прекрасно замели за собою сліди.

        - Хріново!

        - Не те слово, але це не наша справа, якщо Демієнові буде необхідна наша допомога - він скаже нам про це. - Я продовжив перебирати папери на своєму столі, думаючи про Руслану. Сьогодні вона поїхала на роботу, після довгої перерви. Так, вона чудовий спеціаліст, проте колеги запитуватимуть чому вона так довго була вдома. Тим більше тепер, коли відомий бізнесмен Даценко загинув в нещасному випадку, думаю пазли в головах її колег складуться. Якщо до цього вони не знали хто така рисеня, то тепер будуть знати точно.

        - Агов, ти де пропав? - Прикрикнув на мене Артем. Я потер очі від втоми.

        - Та тут я, чого репетуєш на весь кабінет? І взагалі, тобі геть нема чим зайнятись? Чого ти тут вештаєшся і морочиш мені голову? - Я вже хотів був на нього замахнутись, але мій телефон ожив.

       Рисеня: Данило, хотіла запитати чи все в силі, щодо нашої домовленості про клуб?

        - Чорт! - Я стиснув телефон в руках, мені не хотілося пускати рисеня в це кодло, адже клуб явно не місце для неї з Асею.

        - Що трапилось? - Знову подав голос Артем, про якого я на мить навіть забув.

        - Хвилинку. - Я знову взяв телефон і набрав Руслану. Після перших п’яти гудків я вже хотів кинути той телефон, проте раптом почув її голос.

        - Коханий, щось трапилось? - Солодким голосом запитала вона. Хіба я міг відмовити їй? Ніколи!

        - Рисеня, змушений тобі відмовити, адже це місце не для вас.

        - Як прикро, проте, я вже вмовила Асю і тепер тобі залишається тільки погодитись. - Я шумно вдихнув, адже як тільки в трубці прозвучало ім’я Ася - Артем вже був поруч.

        - Ася? - Пошепки запитав він мене, навіть віскі відіклав в бік.

        - Рисеня, це дуже хитро з твого боку. Ти ж знаєш? - Я махнув своєму другові в знак згоди.

        - Скажи їй, хай приходять. - Я хотів тріснути свого друга, але ще більше я хотів Руслану побачити тут. В ту нашу першу зустріч, я забрав її повністю без свідомості до себе додому саме звідти, вона була така спокуслива, наче чекала саме мене.

        - Артем поруч? - Запитала вона, а друг почав мені показувати, щоб я сказав, що ні.

        - Так, він тут. - Я посміхнувся своєму другові. Отримай!

        - Ну, ти і придурок. - Сказав він пошепки, але продовжив слухати.

        - То ми домовились, коханий?

        - Домовились. - Я видихнув і уявив, як вона зараз солодко посміхається, від того, що вкотре перемогла.

        Артем пританцьовуючи вийшов з кабінету, а я залишився працювати. Хоча ніяка робота не затримувалась в моїй голові. Я чекав вечора і появи Руслани. Вона відмовилась, щоб я або Артем забрали їх, аргументувавши це тим, що вони приїдуть на байку. Уявляючи, як Лана їде в короткій сукні на байку, я зрозумів, що дико не хочу аби хтось, окрім мене, бачив її.

        Мені було цікаво, що такого в тій Асі, що вона так зачепила Артема. Звісно, я знав, що десь в глибині душі мій друг романтик, проте, щоб його так зацікавила дівчина бачив вперше. До цього тільки короткі інтрижки або стосунки на одну ніч. Важко це назвати стосунками, але він таке любив. Зараз щось змінилось і я не міг збагнути що саме. Тому я вирішив розім’ятись і пішов прямо в кабінет Артема. Там, як і зазвичай, було повно техніки, адже Артем в нас ас в комп’ютерах та відслідковуваннях. Він царював в своїх володіннях, навіть не одразу помітив, що я зайшов.

Друзі, не забувайте, що ваш коментар - важливий для мене, щоб розуміти ваші емоції та враження. Якщо ви ще не підписані і не поставили свою вподобайку на цю історію, то не чекайте - зробіть це. Буду рада вас бачити в своїх соціальних мережах, instagram - @tali.verne_author
tik tok - tali.verne, telegram - Талі Верне|Автор книг на Букнет❤️‍
Обняла, ваша Талі!