Моя не маленька слабкість

Розділ 26. Данило ч.4

- А тобі в твою дурнувату голову не могла прийти думка, що переживаю за тебе, та й за цього чудика теж, - Артем обурено фиркнув.

- Якщо в майбутньому з нами буде жити Олеся, то я не хочу, щоб вона бачила реалії в яких я живу і працюю. Для вас це все одно буде нормальний світ, я не хочу щоб ви були в цьому замішані.

- Поки ми з тобою, ми замішані в цьому. - Вона взяла моє лице в свої долоні і ніжно поцілувала мене, а потім на її обличчі розцвіла щаслива посмішка.

- Бачу я тут лишній, вам гарного вечора, а мені час в свою холостяцьку квартиру. - Артем потиснув руку мені і поцілував Лану в щічку, що було доволі неочікувано. Але я нічого йому не сказав, а Лана йому помахала папа.

- Що це було? - Вона була в такому шоці, що словами не передати.

- Не знаю, він останнім часом сам не свій. Треба буде якось його витягнути відпочити і бажано, щоб там був об’єкт його полювання. Як це організувати? - Я гладив її за коліно і просто насолоджувався її виглядом, вона одягнула джинси і худі блакитного кольору, а волосся заплела в колосок, тільки декілька вільних пасм залишила, жодної косметики, така красива. Синців більше немає, тільки деякі згадки про рани залишились, але з часом і це зникне.

- Є ідея, я поки піднімалася сюди в пориві злості, бо хотіла вас двох задушити, - вона скорчила гримасу, - то вирішила, що хочу побувати тут, коли тусовка. Хоча, почекай, я вже тут була, - я засміявся, бо ми обоє чудово пам’ятаємо, як то було, - але от Ася…

- Ти про ту дівчину, до якої підбиває клині Артем?

- Ага, думаю, зараз їй було б на користь трішки розвантажитись, бо у неї якісь проблеми, а для нього це чудовий шанс підійти до неї в неформальній обстановці, якщо він не накосячить, як завжди. - Я заправив прядку волосся їй за вухо і поцілував легенько в шию.

- Чого не можу обіцяти, так це того, якою буде поведінка Артема, - я провів язиком по шиї до самого вушка, - бо він бляха тип непередбачуваний.

- М-м-м, можу зрозуміти, - вона танула в моїх руках, як то морозиво, така смачна і така спокуслива.

- То що, ти все ще хочеш задушити мене? - Я продовжував свою мандрівку язиком і коли я обвів її вушко, зрозумів, що вона вже давно мене не слухає. - Рисеня, ти тут?

- А, так, я тут і я все ще хочу тебе задушити, але вже не так сильно. - Вона опустила свої руки мені на груди і тонкі пальці пройшлися по голих грудях і пресу. - Ти не замерз?

- О, рисеня, я точно не замерз, - я притягнув її на свої колінах ближче, щоб вона відчула наскільки мені зараз жарко, - ти теж це відчуваєш?

- Відчуваю що? - Вона зарухалась, чим ще більше розпалила моє бажання. - Те, як сильно ти хочеш мене?

- Рисеня, з вогнем граєш.

- Ну, ти все одно не отримаєш цього, бо ти не виправдав свої слова і отримав поранення. - Вона спробувала встати з моїх колін, але я міцно утримував її, і тепер моє збудження впиралось прямо в її гарячий центр.

- Рисеня, так нечесно! - Я був злий від того, що вона грається зі мною, проте в якійсь мірі вона була права. Її організм ще не відновився повністю, а я боюсь, що як тільки вона опиниться в моїх руках - стримати себе не зможу.

- Все чесно, шафо, і дуже навіть заслужено. - Вона поцілувала мене у кінчик носа і задоволено встала з колін. - До речі, говорила з Ларисою, вона не була в шоці від нашого рішення, що здивувало мене, але є ще одна чудова новина - ми можемо забрати Олеську на ці два дні до себе погостювати.

- Так це ж чудова новина, чого ти одразу про це не сказала? - Я встав з дивану і обійняв її.

- Здається, ми були зайняті дечим цікавішим.

- Ну, так, забув, тим, що ти мене обламала, як хлопчиська. - Лана посміхнулась і легко опустила руку прямо на мій пах, де охопила результат своїх дій і я мало не передумав, щодо її відновлення. - Не роби цього, мила, якщо не готова впоратися з наслідками.

- А може? - Вона гралася. - Думаю, ти маєш рацію, вибач.

- Ніколи не вибачайся за те, чого ти хочеш, чуєш? - Я охопив її обличчя долонями і притулився своїм чолом до її. - Ти варта набагато більшого, ніж те, що я можу тобі дати.

- Ти так багато мені дав.

- І я готовий дати ще більше, тільки попроси мене і все буде біля твоїх ніг. Поїхали додому, я так втомився, а ще я голодний як вовк.

- Тоді їдьмо, я тобі щось приготую і можемо відпочити.

Ми разом з рисенятком вирушили додому, так як після всього цього я відчував, що не завадило б і відпочити. Звісно, Лана була не проти продовжити все, що ми почали, але я знав, що на одному разові ми не зупинимось. Те, як вона приїхала до клубу, хвилюючись за нас з Артемом, було знаком, що тепер я маю думати не тільки про себе. Скоро ще з’явиться Олеся і нам потрібно буде думати не тільки про якісь власні інтереси. Ще декілька місяців тому я навіть уявити не міг, що зроблю пропозицію жінці, та ба більше, що покохаю когось. А зараз я взагалі чекаю, щоб в моїй квартирі з’явилась дитина. Відчуття сім’ї робить мене щасливим і змушує мене відчувати себе важливим і потрібним.

Вдома Лана переодягнулась в якісь свої домашні штани і топ, а я тим часом пішов в душ. Звісно, мені заважала моя рана, але іншого вибору в мене не було. Швидко прийнявши душ, я вийшов, одягнув спортивні штани і футболку. Аромат, що линув з кухні, змусив мене вийти і попрямувати в пошуках мого рисеняти. Вона щось готувала під музику і ритмічно пританцьовувала, я вирішив не говорити, що вже тут, а просто поспостерігати за нею. Вона така цікава, коли думає, що одна. Зараз вона була такою безтурботною і легкою, як пташка. Трохи поспостерігавши за нею, я підійшов і обійняв її зі спини, вона підскочила з несподіванки, але потім розслабилась і ми вже разом підтримували ритм, який вона задала. Лана готувала пасту, з грибами і куркою у вершковому соусі, тому я вирішив витягнути одну із пляшок вина, які стояли у мене в комоді.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше