Розділ 24. Данило ч.2

Вранці до мене приїхав Артем і першим ділом він почав хазяйнувати на кухні. Він виглядав так, ніби не спав всю ніч. Цікаво, а де його носило? Заваривши собі міцної кави, цей пройдисвіт, нарешті зміг зв’язати два слова до купи.

- То ранок добрий чи не дуже? - Не зміг стримати сарказму я.

- Та в цілому міг би бути і кращим.

- Ти спав взагалі, і де тебе чорти носили? - Зараз у нас на носі важливі справи, мені хотілося тріснути його чимось важким, але крім нього ніхто не візьме на себе стільки роботи.

- Зупинись, - він потер очі, під якими залягли величезні мішки, - я не спав, бо був в лікарні у Лани. - Я насупився, що за чорт?

- Не зрозумів зараз. - Я стиснув кулаки і серйозно глянув на друга, і він зрозумів, мабуть, наскільки абсурдно звучали його слова для мене.

        - Мені потрібна була її порада і твереза думка. - Я трішки випростався. - Я заплутався, брат. Таке зі мною вперше, що жінка не піддається моїм чарам. - Він дивився на мене, і перед собою я бачив розгубленого Артема, мабуть, вперше в житті.

        - Нічого не розумію. Хто ця нещасна? - Він нічого не говорив по суті, а я не міг збагнути, що трапилось, і до чого тут Лана.

        - Це місцева медсестра, котра обробляла моє плече після того, як мені його зашили. - Артем сів зручніше, його голос був втомлений, але наповнений незвичним теплом, якого раніше він не показував. - Я вже ошиваюся там котрий день, а вона ніяк на мене не реагує, ти колись таке бачив?

        - Ну, спішу тебе запевнити, що все ж таки одна прихильниця в тебе є. - Артем дивно на мене покосився, а я ледь стримував себе, аби не заржати. - Олеся.

        - Ти ідіот? Вона дитина, звісно, ця малявка крута, але я не педофіл. - Артем ледь не вдарив себе по лобі, а потім зробив ще один ковток кави. - Мені потрібна Ася.

        - То он як звати цю нещасну, Ася. Красиве ім’я, от тільки не збагну до чого тут рисеня, у всій цій історії. Ромео, просвіти мене.

        - Так вона ж жінка, хотів аби вона підказала мені, як краще вчинити. - Я відкинувся на спинку дивану і розкинув руки.

        - Ну, взагалі, я хотів дещо обговорити. Мені потрібно, щоб ти дізнався дещо в наших юристів. - Я коротко описав йому всі деталі. - Але поки не говори про це Лані, я хочу, щоб все було правильно. Може вона взагалі буде проти цього.

        - Поняв, брат, взагалі благе діло, я тебе цілком підтримую.

        - Знав, що ти не відмовиш. - Я зам’явся, було ще дещо, що я хотів його попросити. - Мені потрібно, аби ти дізнався який розмір пальця у Лани, якщо вже ти так тепло з нею спілкуєшся. Придумай щось, щоб це виглядало правдиво і не тупо.

        - Я правильно зрозумів? Брат, ти вирішив остепинитись? - Я здивовано на нього подивився, а потім все ж таки тріснув його по голові.

        - За що, придурок? - Він потер голову.

        - Я ніколи не був гультяєм на відміну від декого, - натяк був зрозумілим і геть прозорим, - тому це просто свідомий вибір. Ти ж знаєш, як я переживав, коли її викрали, зараз я хочу, щоб вона не була моєю полонянкою. Проте мені хочеться, щоб вона була поруч і я завжди міг її захистити.

        - Брат, а ти не подумав, що після цього вона буде в ще більшій небезпеці?

        - Думав, проте я готовий бути її охороною і вдень, і вночі. - Залишилось тепер здійснити мій задум, я був впевнений, що вона не буде проти.

        - Брат, я зроблю все, що ти просиш. Думаю, що ти божевільний, проте, хто я такий, щоб тобі про це говорити? Я теж трішки божеволію, тому будь готовий терпіти мене.

        - Ти завжди був трохи ідіотом, тому для мене це не новина, Артеме. - Тепер він мене тріснув, ну що - один-один.

Друзі, не забувайте, що ваш коментар - важливий для мене, щоб розуміти ваші емоції та враження. Якщо ви ще не підписані і не поставили свою вподобайку на цю історію, то не чекайте - зробіть це. Буду рада вас бачити в своїх соціальних мережах, instagram - @tali.verne_author
tik tok - tali.verne, telegram - Талі Верне|Автор книг на Букнет❤️‍
Обняла, ваша Талі!