Розділ 2. Данило

    Я був найгіршою людиною за версією мого нікчемного батька, який помер від моїх рук і я став після цього найстрашнішим бізнесменом в країні за версією моїх конкурентів. За останні роки я обрав шлях чоловіка без емоцій і слабкостей, адже у мене був тільки бізнес, навіть жінки змінювались як рукавички. Мій найголовніший конкурент Валерій Даценко боявся мене до сивого волосся, адже знав, що я не зупинюсь ні перед чим, якщо вже замислив щось. Я змушував жінок ставати переді мною на коліна тільки одним виглядом. Звісно, чоловік під два метри зростом і красивим підкачаним тілом не може не змусити жінку текти тільки від думки, що вона може відчути поруч зі мною. Але мене не цікавили інтрижки, мені завжди хотілося знайти справжню вірну жінку, яка буде не просто хотіти від мене грошей і сексу, а буде приймати і любити мене таким, який я є. З моїми демонами і моєю тьмою.

    Вчора я вирішив відвідати один із своїх клубів «Фенікс», щоб перевірити, як справи в казино. В цьому клубі було все починаючи від спиртного, закінчуючи чимось «цікавішим». Звісно, в цій сфері у нас все було підмащено. Проте чого я точно не очікував, так це того, що буду їхати до себе додому з донькою Даценка. Уявляю собі реакцію турботливого татуся, коли він дізнається в чиїх руках знаходилась його дорогоцінна донечка і ще гірше що вона в мене ночувала. Старого мабуть встигло би перекосити від злості.

    Я віз до себе додому маленьку руду бестію, принаймні такий вигляд вона мала. Коротенька чорна сукня, звісно стереотип, що в кожної жінки в гардеробі має бути така вдало підтверджено, ця сукня мало що прикривала як зверху так і знизу, єдине що робило її візуально вищою її туфлі на височенних каблуках. Обличчя закривало руде волосся, яке було закручено в локони, проте коли я виносив її на руках то помітив яскравий макіяж і веснянки, які цей макіяж так і не зміг перекрити, вони були її доповненням, мушу сказати, що вельми красивим. Ця дівчинка була дуже красивою зовні, маленька зростом, з прекрасною фігурою, але більше притягало те, як вона пахла. Це була суміш троянди і цитрусів, цей аромат ідеально підходив їй. Вона пахла літнім сонцем, та й зі своїм рудим волоссям вона й сама була схожа на яскраве сонце.

   Додому теж довелося заносити її на руках, адже з моменту в клубі ця дівчинка була в повній відключці. Вчора я припускав, що вона ні чорта не пам’ятатиме, так і сталося. В спальні я опустив її на ліжко, обережно зняв туфлі і поклав її спати.

    - Ну чому саме вона? – Я сперся руками на стіл в своєму кабінеті і все одно повернувся до спогадів вчорашньої ночі.

    За іронією долі, як тільки вона розігрілась і лягла її почало нудити. Звісно просто дивитися на це я не міг, тому допоміг їй. Як тільки їй стало краще, мені довелося її роздягнути і одягнути в одну із своїх сорочок, щоб вона не відчувала себе брудною. Закинувши все в пральну машину, я повернувся в спальню, де скрутившись в клубочок спала дівчина, яка нагадувала мені сонце.

    Ще трохи постоявши дивлячись на неї, я зловив себе на тому, що вперше за довгий період часу я захопився дівчиною і посміхаюся просто так. Тому я вирішив піти на кухню, щоб принести стакан води, мені за незрозумілих причин хотілося зробити так, щоб на ранок їй було якомога краще. Але за своєї бурхливої юності я прекрасно знав, що від похмілля її нічого не врятує. Тому я залишив стакан на тумбі і пішов в кабінет працювати.

    Сьогодні вранці все було дуже дивно і несподівано. Я не збирався з нею гратися і цілувати її тим більше. Називати її рисеням і вдавати ніби я її не знаю теж не входило в мої плани. Але ж вона і є рисеня. Все чого мені хочеться прямо зараз – повернутися на кухню і закінчити те, що я почав. Я бачив нерозуміння і розпач в її очах, але я не міг. Не з нею. Вона для мене під забороною. Донька мого ворога і конкурента.

    Коли я врешті зібрався з думками і вирішив вийти до неї, я нікого не застав в квартирі. В спальні сумно стояло вже перестелене ліжко в свіжу постіль, а брудна як я зрозумів пралась у ванній, де власне теж не було жодного натяку на те, що тут вранці була дівчина. Сорочка акуратно складена самотньо стояла на краю ліжка, а поруч аркуш з мого записника.

    «Дякую, за те що не залишив мене в клубі і допоміг мені в ночі. Не переймайся, я більше не траплюся в тебе на шляху і не збираюся тебе переслідувати. Постіль в пральній машині, а сорочку сподіваюся випереш сам. Лана»

    - І як же ти, рисеня, так тихо вийшла? – Сам до себе заговорив я. – Ну ми ще побачимо хто кого не переслідуватиме.

    Звісно я не збирався нікого шукати і тим паче їхати до неї, проте дізнатися чим вона займається і що з себе представляє мені було б цікаво. Для цього в мене було багато людей, але ця справа була особлива. Бо сама Лана була особлива. Тому я набрав свого близького і єдиною друга, а по сумісництву праву руку Артема.

    - Данило, добрий ранок, щось ти сьогодні пізно. Вік дається вже в знаки, друже? – Ми були знайомі мало не з пелюшок, тому звісно йому такі викиди сходили з рук.

    - Ти будь обережний з такими заявками, бо ти в тій самій віковій категорії. Я сьогодні трохи заспав, бо допізна сидів за нашими угодами. Чого дзвоню, мені треба отримати всю інформацію на Руслану Даценко. Звісно це все конфіденційно. – Я тільки міг уявляти який в цей момент був вираз обличчя у Артема, адже вже мабуть подумав, що я хочу використати дівчинку в своїх цілях.

    - Часом не того Даценка?

    - Того самого.

  - З чого це раптом? Нова стратегія розширення? – Ну не міг же я так просто сказати, що мене зачепила донька Даценка.