Розділ 21. Бої без правил. 4

Клим лише відступав, задкував до самої решітки, але навіть не намагався відбиватися. Його іржавий кинджал, який він усе ще стискав у правиці, здавався зайвим, непотрібним тягарем. Натовп гудів усе гучніше, і в цьому гулі вже не було захоплення — лише роздратування та осуд.

— Бийся! Бийся, боягузе! — почали лунати вигуки з різних боків арени, зливаючись у єдиний потік ненависті.

Для досвідченого гладіатора припинити бій, просто зарізавши супротивника, який навіть не чинить опору, було б верхом непрофесіоналізму. За що тоді глядачі платили свої гроші? Котам потрібне було видовище, а не швидка розправа. Тому Гай, миттєво зорієнтувавшись, обрав нову тактику, покликану розважити публіку та якомога довше розтягнути агонію жертви. Він не завдавав смертельних ран, але його кинджали пурхали навколо Клима, немов сталеві метелики, раз за разом залишаючи на його тілі неглибокі, проте вкрай болючі порізи.

Публіці це припало до душі. Після кожного вдалого випаду Гай зупинявся на мить, ефектно підкидав кинджали, що оберталися в повітрі срібними дисками, і віртуозно ловив їх за руків’я. А потім знову наступав на нещасного пацифіста, який лише затуляв обличчя руками. Тонкі червоні смуги вже вкрили передпліччя та стегна Клима, а черговий блискавичний удар залишив довгий поріз через усю щоку. Кров почала заливати йому очі, змішуючись із потом. Весь він тепер нагадував понівечену ляльку в кривавих патьоках.

А я стояла, до болю в суглобах вчепившись у позолочені перила ложі. Я знала, що «домашнім тваринкам» не дозволено поводитися так емоційно, але зараз мені було байдуже. Усі очі були прикуті до кривавого танцю на арені, і на маленьку служку в білому ніхто не звертав уваги.

Металевий паралелепіпед, який залишив мені Ворон, холодив шкіру долоні, яка його судомно стискала, і змушував моє серце щоразу завмирати. Невже мені таки доведеться використати цю незнайому, можливо, руйнівну зброю? Чим це обернеться для всіх нас? І головне — як вловити ту саму єдину мить? Ворон чітко наказав: я маю скинути цей предмет вниз, на арену, але тільки в крайньому випадку, коли Климові загрожуватиме смерть. Але як визначити цей момент, коли навколо панує хаос? Гай — майстер своєї справи, він може змінити напрямок удару за частку секунди й перерізати горло супернику раніше, ніж я встигну розтиснути пальці. Що, коли я пропущу потрібну секунду? Тоді провина за загибель колишнього коханого ляже на мене важким каменем до кінця життя.

Черговий змах кинджала — і нова мітка з’явилася на другій щоці Клима. Сахнувшись назад, він на мить підвів голову і кинув повний відчаю та безнадії погляд на трибуни.

Він шукав мене.

Вишукував серед тисяч ворожих облич те єдине, що могло б дати йому надію. Але погляд його ковзнув повз і згаснув. Він не побачив мене... Напевно, зараз він думає, що всі про нього забули, що його покинули напризволяще в цьому пеклі, посеред Імперії, де людське життя не варте й миски вершків.