Розділ 4

— Діано , я знову бачила дивний сон. Жінку з крилами. Вона сказала, що її звати Елеонора, — сказала Лінда.
— Елеонора? Ти бачила уві сні мою маму? — здивовано запитала Діана.
— Так. Вона сказала, що вони приходять. Але хто саме приходить?
Діана сіла на стілець.
— Злі сили. Тіні, — відповіла вона. — Це був тільки перший із них.
Лінда сіла на своє ліжко.
— А як мені бути готовою? Я ж просто людина.
Діана подивилася на неї.
— Не зовсім.
— Що це означає? — запитала Лінда.
— У тобі є щось магічне. Щось незвичайне. Але я сама не знаю, що саме.
Лінда здивовано подивилася на подругу.
— Магічне? Я ж просто людина.
— Ліндо, можна бути людиною й мати щось магічне, — пояснила Діана. — Наприклад, якщо твій тато був непростою людиною.
Лінда хотіла щось відповісти, але в цей момент двері її кімнати відчинилися.
До кімнати зайшла мама.
Вона побачила Діану з крилами, але зовсім не здивувалася.
— Ліндо, тобі треба знати правду, — сказала мама.
Лінда здивовано подивилася на неї.
— Яку правду?
Мама сіла поруч із донькою.
— Твій тато був магом.
Лінда завмерла.
— Магом?
— Так. Я любила його й спочатку не знала, ким він був. Але коли дізналася правду, я не перестала його любити.
Мама на мить замовкла, згадуючи минуле.
— Він розповідав мені про ангелів. Казав, що вони добрі та допомагають людям. Він розповів мені про Елеонору — мою ангелицю-охоронницю.
Діана уважно слухала.
— Твій тато знав про неї, — продовжила мама. — Ми з Елеонорою навіть стали подругами. Вона була моїм ангелом-охоронцем.
Лінда подивилася на Діану.
— Тобто Елеонора справді була твоєю мамою?
— Так, — тихо відповіла Діана.
— Але чому я ніколи про це не знала? — запитала Лінда.
Мама сумно посміхнулася.
— Я боялася за тебе. Але тепер ти маєш знати правду.
Лінда слухала, затамувавши подих.
— Ви з Діаною народилися в один день, — продовжила мама. — Я та Елеонора були подругами. А тепер ви двоє знову опинилися разом.
Лінда подивилася на Діану.
Усе починало складатися в одну картину.
Її дивні сни.
Діана.
Елеонора.
Її тато-маг.
Але залишалося ще одне питання.
— І що тепер? — запитала Лінда.
Мама подивилася на доньку серйозно.
— Тільки відьма та її ангел-охоронець можуть перемогти злі сили. Так казало видіння твого тата.
Лінда здивовано подивилася на маму.
— Відьма?
Мама кивнула.
— Так, доню. І, можливо, цією відьмою є ти.
Лінда повільно встала з ліжка.
— Мамо... якщо це правда, я навчуся своєї сили.
Діана взяла Лінду за руку.
— А я допоможу тобі.
Мама посміхнулася.
— Тоді спочатку треба дізнатися, яка у тебе стихія. У твого тата був вогонь. У тебе теж може бути він. А може бути зовсім інша стихія.
— А як це дізнатися? Що мені робити? — запитала Лінда.
Мама підійшла ближче.
— Заплющ очі.
Лінда заплющила очі.
Вона повільно вдихнула, а потім видихнула.
Повітря в кімнаті ніби стало повільнішим.
Раптом на її руці з'явилася маленька іскра.
Лінда відкрила очі.
— Мамо... це справді я?
— Так, доню, — посміхнулася мама.
Лінда подивилася на свою руку.
— А в мене не згорить рука?
Діана встала зі стільця.
— Не згорить.
Та раптом у кімнаті стало холодніше.
Перед дівчатами з'явився Тіньовий дух.
Лінда й Діана одночасно заплющили очі.
На руці Лінди спалахнула іскра, а навколо долонь Діани з'явилося біле сяйво.
Дівчата разом направили свою магію на Тіньового духа.
Біле світло та вогняна іскра з'єдналися.
Тіньовий дух зник.
У кімнаті знову стало тихо.
Мама подивилася на дівчат.
— Молоді дівчата... Але далі буде ще складніше.
Лінда подивилася на Діану й посміхнулася.
— Ми команда. Я вірю, що ми зможемо.
Діана усміхнулася у відповідь.