Розділ 3

Лінду покликала мама.
— Доню, це ти? — запитала вона.
Лінда підійшла до Діани.
— Ти можеш знову стати просто дівчинкою? І ходімо до моєї мами, — сказала вона.
Діана кивнула. Її білосніжні крила зникли, і вона знову стала звичайною дівчинкою.
Дівчата зайшли до будинку.
Мама вже приготувала обід. Вони поїли, написали уроки, а потім Діана пішла додому.
Лінда залишилася сама.
Вона відчувала щось дивне.
Не через те, що дізналася правду про Діану. Це було щось інше.
Наче небезпека вже була зовсім близько.
Лінда повернулася до своєї кімнати й незабаром заснула.
Їй наснився дивний сон.
Вона побачила жінку з великими білими крилами.
Жінка дивилася на Лінду спокійно й трохи сумно.
— Ліндо, вони приходять. Не бійся. Ми будемо з тобою, — сказала вона.
— Ви хто? — запитала Лінда.
— Я Елеонора. Мама Діани, — відповіла жінка.
Лінда здивовано подивилася на неї.
— Моєї подруги?
— Так, — відповіла Елеонора.
Жінка ще кілька секунд дивилася на Лінду, а потім зникла.
Лінда прокинулася посеред ночі.
У кімнаті було темно.
Вона відчула, що хтось дивиться на неї з кутка.
Лінда повільно повернула голову.
Там стояла тінь.
— Мамо? — тихо запитала дівчинка.
Тінь не відповіла.
Раптом у вікні з'явилася Діана.
Точніше, вона не зайшла — вона залетіла у вікно.
— Ліндо, відійди! Це Тіньовий наглядач! — сказала Діана.
Лінда швидко відійшла.
Діана стала перед нею та заплющила очі.
З її рук вирвалося м'яке біле сяйво.
Світло наповнило кімнату й торкнулося тіні.
Тіньовий наглядач здригнувся, а потім зник.
У кімнаті знову стало тихо.
Лінда ще кілька секунд мовчала.
Діана подивилася на неї.
— Вони вже прийшли, — сказала вона. — Ми маємо бути готові.
Лінда опустила очі.
— Я не знаю, чи готова...
Діана підійшла до неї й обійняла.
— Розумію, — тихо сказала вона.
Лінда згадала слова Елеонори:
«Не бійся. Ми будемо з тобою».
Але тепер вона знала — це був лише перший ворог.
І попереду на них чекало щось набагато небезпечніше.