Розділ 2

Лінда посміхнулася.
— Знаєш, сьогодні мені приснився дивний сон. Ми з тобою розмовляли, потім на мене хтось хотів напасти, але ти стала переді мною, і в тебе з'явилися крила, — сказала Лінда.
Діана перестала сміятися й просто подивилася на Лінду.
Дівчата пішли до класу та сіли за одну парту.
Сьогодні була контрольна.
Лінда подивилася на завдання й зрозуміла, що майже нічого не розуміє. Вона вже хотіла запитати Діану, як та раптом сама заговорила:
— Ти не розумієш? Давай допоможу, — сказала Діана.
Діана легко виконувала завдання контрольної, ніби вони були для неї зовсім простими.
Лінду це здивувало.
Я ж нічого не казала... — подумала вона.
Після контрольної виявилося, що всі відповіді Лінди були правильними.
— Як ти все знаєш? — запитала Лінда.
Діана посміхнулася.
— Це не складно. Я просто люблю вчитися, — відповіла вона.
На перерві дівчата вийшли з класу. До Лінди підійшла одна дівчинка — хуліганка, яка, схоже, вирішила перевірити новеньку.
— Ну привіт, новенька, — сказала вона.
Лінда хотіла щось відповісти, але дівчинка вдарила її.
Діана одразу підійшла до неї.
— Відійди від неї, — сказала Діана.
— О, і її подруга об'явилася, — насмішкувато сказала дівчинка.
Діана подивилася на неї серйозно.
— Я сказала: відійди.
І раптом ніби саме небо почуло її слова.
Небо здригнулося, почався дощ.
Дівчинка відступила на крок, злякано подивилася на Діану й пішла.
Лінда здивовано подивилася на подругу.
— Діано, ти часом не мій ангел-охоронець? — запитала вона. — У легендах кажуть, що ангел народжується тоді, коли й людина. А ти моя ровесниця. Ти добре розумієш складні задачі, ніби читаєш мої думки, а небо реагує на тебе...
Діана мовчала.
Лінда уважно дивилася на неї.
— Це просто збіг? — тихо запитала вона.
Діана нарешті підняла очі.
— Ти справді віриш, що ангели бувають? — запитала вона.
Лінда посміхнулася.
— Легенди кажуть. Мама колись щось таке розповідала. Казки про ангелів я знаю. А в моєму сні ти стала саме ангелом. Це могло бути випадковістю, але забагато випадковостей для однієї людини: сон, пір'я, ти ніби читаєш мої думки, небо реагує на тебе...
Діана підійшла ближче до Лінди.
— Так. Я ангел, — тихо сказала вона. — Але про це ніхто не має знати.
Лінда на мить завмерла, а потім обійняла Діану.
— Я збережу цей секрет, бо ти моя найкраща подруга і мій ангел-охоронець, — сказала Лінда. — Покажеш себе? Я в реальності ще ніколи не бачила ангелів.
— Покажу, — відповіла Діана. — Але не тепер. Це школа. Мене можуть побачити.
Після уроків дівчата вийшли зі школи.
Коли вони підійшли до дому, Діана зупинилася й подивилася на Лінду.
— Ти хочеш побачити справжню мене? — запитала вона.
— Так, хочу, — відповіла Лінда.
Діана озирнулася, а потім навколо неї з'явилося м'яке біле світло.
За її спиною виросли великі білосніжні крила.
Лінда завмерла від подиву.
— Діано... А наша зустріч була непросто так, правда? — запитала вона. — Чому?
Діана посміхнулася.
— Так. Скоро буде битва. Злі сили спустяться на Землю — саме в це місто. Я прийшла, щоб допомогти тобі та всьому місту.
Лінда насупилася.
— Злі сили? Але чому їм потрібні люди?
— Я цього не знаю, — відповіла Діана. — Але я маю і хочу допомогти всьому місту. І тобі.
Лінда подивилася на білосніжні крила своєї нової подруги.
Тепер вона знала: її нове життя буде зовсім не таким звичайним, як вона думала.