Розділ 1

В одному селі жила дівчинка на ім'я Лінда. Одного дня її сім'я переїхала до міста.
Усе тут було незнайомим і трохи страшним. Новий будинок, нові вулиці, нова школа... Лінда дуже хотіла знайти друзів, але боялася першою підійти до когось.
Коли вона зайшла до школи, навколо було багато незнайомих дітей. Лінда розгублено озирнулася, і саме тоді до неї підійшла дівчинка зі світлим волоссям у шкільній формі.
— Привіт! Мене звати Діана. А тебе як? — запитала дівчинка.
Лінда посміхнулася.
— Привіт. Я Лінда. Діано, а покажеш мені школу? Я тут новенька.
Діана посміхнулася у відповідь.
— Так, покажу. Пішли за мною.
Лінда пішла за Діаною. Щось у цій дівчинці здавалося їй дивним, але Лінда не могла пояснити що саме.
Та водночас вона раділа, адже, можливо, у неї нарешті з'явиться подруга в новій школі.
Діана привела її до класу.
Лінда здивовано подивилася на неї.
— Значить, ми однокласниці? — запитала вона.
— Так, — відповіла Діана.
Це коротке «так» чомусь здалося Лінді дивним. Наче Діана заздалегідь знала, що вони будуть однокласницями.
Але Лінда не звернула на це уваги й сіла разом із Діаною за одну парту.
— Діано, я тут нікого не знаю, тільки тебе. Будеш моєю подругою? — запитала Лінда.
— Так, — відповіла Діана.
Уроки пройшли швидко. Після школи Лінда вирішила показати Діані, де вона живе.
Але дорогою Лінда помітила щось дивне: Діана йшла так упевнено, ніби вже знала, куди вони прямують.
Коли дівчата прийшли додому, Лінда одразу пішла до мами.
— Мамо, я вже вдома! Це моя нова подруга Діана, — сказала вона.
— Привіт, Діано, — привіталася мама.
Діана посміхнулася.
— Добрий день, — відповіла вона.
Мама обійняла Лінду.
— Як пройшов день у школі? — запитала вона.
— Непогано, мам. І я знайшла подругу в перший же день! — радісно сказала Лінда.
Мама посміхнулася.
— Бачиш? А ти не хотіла переїжджати.
— Просто тут усе нове для мене, — відповіла Лінда.
Минуло кілька годин. Дівчата допомагали мамі з приготуванням обіду, а потім зробили уроки.
Незабаром Діана пішла додому.
Лінда швидко заснула, хоча сама дивувалася цьому. Нове місце, новий будинок, нова школа — вона думала, що довго не зможе заснути.
Але тієї ночі їй наснився дивний сон.
Вона побачила себе разом із Діаною. Вони про щось розмовляли, коли раптом на Лінду хтось напав.
Діана миттєво стала перед нею, захищаючи подругу.
І саме тоді за її спиною виросли великі білосніжні крила...
Лінда різко прокинулася.
Уже настав ранок.
До кімнати зайшла мама.
— Доброго ранку, доню, — сказала вона.
— Доброго ранку, мам, — відповіла Лінда. — Мені приснився дивний сон. Ніби у Діани були крила.
Мама на мить задумливо подивилася на доньку.
— Правда дивний сон, — відповіла вона.
Лінда почала збиратися до школи.
Коли вона прийшла, біля воріт уже чекала Діана.
— Привіт! — усміхнулася вона.
Дівчата разом пішли до школи.
Раптом Лінда помітила на волоссі Діани маленьке біле пір'ячко.
— Ти випадково не спала в курнику? — пожартувала Лінда, забираючи пір'їнку.
Діана подивилася на неї.
— Ні, я не спала в курнику, — відповіла вона й посміхнулася.
Лінда уважно розглянула пір'їнку.
— Значить, ти дружиш із білою голубкою? Але як для голубки пір'я завелике... і на звичайне пташине теж не дуже схоже.
Діана лише засміялася.
А Лінда навіть не здогадувалася, наскільки близько вона була до правди...