Розділ 15

Поцілунок був коротким, Ольга навіть не встигла Аверіна відштовхнути. Адже вона не збиралась так легко здаватися, ну чому вона вічно робить щось, а потім думає…

Тим часом Аверін допоміг вийти з машини, і вони увійшли до ресторану «Адмірал», куди привіз її Костя. Піднялися на відкриту терасу, і Ольга подумки махнула рукою на свій зовнішній вигляд. Зрештою, вона вже тут, чого даремно мучитися?

Костю тут знали. Він допоміг Олі вибрати страви, продиктував офіціанту замовлення, і, нарешті, вони залишилися одні. Атмосфера була напружена, натягнута, в повітрі ніби мерехтіло невидиме силове поле, і Ользі раптом захотілося піти. Мужчина, який сидів навпроти, був зовсім не той, що цілував її, уклавши біля себе в лікарняній палаті. І не той, з яким вони ховалися в ординаторській, якщо це можна так назвати.

Це був якийсь інший Аверін, незнайомий і надто для неї недосяжний. Дорогий мужчина, упевнений у тому, що світ лежить біля його ніг. І Ольга також як частина цього світу. Пауза затяглася, говорити з чужим Аверіним їй не було про що, але й мовчати далі було нестерпно.

— Як твій шов? Рубцювання в нормі чи…

— Я сподіваюся, ти сама оглянеш свою роботу і побачиш, — він накрив її руку своєю, і у неї всередині все болісно стислося. Не те, відбувається щось не те. Вона не могла пояснити, але дуже добре відчувала. Обережно відібрала руку та зчепила пальці перед собою.

— Як твій генерал, Савельєв здається? Чим закінчилася та історія? — насправді їй Савельєв був до лампочки, але це краще, ніж дивитися, як одна за одною рвуться струни, що колись були натягнуті між ними і бриніли на найвищих нотах. — Це він прибрав охорону?

— Олю, — Аверін відкинувся на спинку крісла і поклав на стіл руки, — Савельєв був моїм замовленням. Я мав його спровокувати. Я трабл-шутер, «вирішала», я за гроші вирішую проблеми. Або ж створюю, що часто одне й те саме.

— Отже, — Ольга випросталася, вражена, — все це було влаштовано? І твоє поранення також?

— Що ти, я не самогубець. Поранення це форс мажор, так буває в моїй роботі. Але все інше було провокацією, і Савельєв заковтнув те, що я йому приготував, — від хижої усмішки Аверіна Ольга здригнулася. Таким вона його також не знала. — Охоронці були на боці мого замовника, вони Андрієві просто підіграли за сценарієм.

— А я? — вирвалося в Ольги, але вона не могла втриматись, згадуючи неприємний липкий страх, що повз по спині і холодив душу. — Я теж була частиною сценарію?

— Ні, Оленько, — цього разу Аверін накрив обидві її руки, — ти справжня. Ти справді врятувала мені життя, бо люди Савельєва теж були справжніми.

Він не озвучив, що це означає, але вона й сама здогадалася. На цей раз Аверін не дав їй забрати руки.

— І тому я хочу запропонувати тобі стосунки, — сказав він, пильно дивлячись у очі Ольги, і вона розгубилася.

«Моя жінка», «моя дівчинка», «наш перший раз»... Взагалі-то, вона ці відносини давно собі намалювала, а він, виявляється, тільки пропонує...

— Пропонуй, — вона продемонструвала готовність уважно слухати, і Аверін трохи здивувався, проте швидко впорався із собою.

— Я хочу, щоби ти була зі мною. Бажано, переїхала до мого дому. Я розумію, що ти роботу не залишиш, але мені хотілося б обійтися без особливих авралів. Мене часто не буває вдома, і коли я повертаюся, волію, щоб ми проводили цей час разом.

Ольга вухам своїм не вірила, а Аверін, мабуть, вирішив її остаточно добити.

— Початковий термін визначиш сама, але я думаю, що не менше місяця, далі пролонгуємо. Методи контрацепції ми обговоримо, але попереджаю, я в цьому питанні досить консервативний. І ще один момент, Олю, — він нахилився над столом, — я не проти дітей. Випадково чи ні значення не має, аборт виключається, і це не обговорюється. Після закінчення терміну ти отримуєш гарні відступні.