Глава 13

Виконую свою обіцянку) У цій главі буде розповідь і від Марка, і від Артема, і від Леї, а у наступній дізнаємося про мрії кожного героя)

Оля
Я прокинулася рано. На годиннику не було і восьмої, а поруч мирно сопів Марк. За ці місяці багато чого змінилося. Ну найперше те, що ось уже три місяці ми живемо разом. І це чудово. Кожного ранку мене будить коханий із чашкою ароматної кави в своїх міцних руках. А буває так, що він прокидається набагато раніше і просто дивиться заворожуючим поглядом на мене. Та сьогодні навпаки — щось не спиться мені і на його тіло дивлюсь я. За кілька хвилин прокидається Марк і ніжно усміхається своєю фірмовою посмішкою. Ох, ця білосніжна посмішка просто зводить з розуму. Таке відчуття, що це все відбувається не з тією Олею. Не давши сказати ні слова, Марк затискає моє тіло у свої обійми і дарує палкий поцілунок, на який я з радістю відповідаю.
— Добрий ранок, кохана. Як спалося? — запитує з хитрою посмішкою. Ніби не знає, хто ж це ніяк не давав мені заснути.
— Чудово, — посміхаюсь у відповідь.
— Тебе підкинути на роботу?
— Ні. Я сьогодні буду пізніше, прийду якраз на підписання контракту.
— Добре. Тоді я в душ і в клініку, сьогодні багато пацієнтів. А ти насолоджуйся відпочинком, бо ввечері відпочити не дам, — вже відкрито сміється Марк і йде у ванну кімнату.
До речі, про роботу. Після того випадку з Олександром Сергійовичем, ну після тієї ночі, десь ще тижнів два у нас були напружені відносини. Я розуміла, що йому було соромно, адже запропонував таке на п'яну голову. А ще був такий випадок: якось одного дня він викликав мене до себе і накинувся з претензіями, ніби я щось там наплутала. Тоді довго плакала у туалеті, адже справді не розуміла причину такої поведінки. Проте днів через сім Олександр Сергійович усе розповів і попросив пробачення, а я не ображалася. Мені ж не вісімнадцять років, а вже скоро буде двадцять чотири. 
Тому, ми залишили все в минулому і працюємо як раніше. На мій подив, інколи ми з шефом можемо перекинутися кількома словами не лише про роботу. Загалом, все стало на свої місця, всі щасливі, всім добре. У мене є Марк, а в Олександра — вагітна наречена, з якою вони от-от мають побратися. З моїм любим братиком теж все добре, він пройшов усі сеанси психотерапії і просто на очах ніби оживав. Зараз Артем вже два тижні, як у санаторії у Карпатах. От навіть заздрю йому трішки. Відпочиває там, дихає гірськими лісами. Навіть щось казав, познайомився з дівчиною. Як все чудово. Хоч би ця казка ніколи-ніколи не закінчувалася.
З такими думками я ще з годину повалялася на ліжку і почала збиратися на роботу. Як-не-як, на кону контракт на великі гроші. Такого шансу наша компанія на чолі з Яровим впустити не могла.

  Марк
Уже 5 місяців минуло після того, як ми з Олею почали зустрічатися. Ця дівчина неймовірна. Не знаю як раніше жив без неї, без її заворожуючої посмішки, сміху, ніжних обіймів. Вона робить мене дуже щасливим. Я хочу бачити її щодня, обіймати щогодини, цілувати щохвилини... 
Олечка змушує мене хвилюватися щоразу, як бачу її. Поводжуся ніби якийсь п'ятнадцятирічний хлопчина. Класика жанру. 
До речі, уже певний час ми живемо разом. Обожнюю прокидатися раніше за кохану і спостерігати за нею. Зранку вона по-особливому прекрасна. Ця дівчина зводить мене з розуму. 
Вона єдине, заради кого я готовий прокидатися дуже рано, аби приготувати смачний сніданок і подати його прямо у ліжко. Здається, що ми разом усе життя. Вона розуміє мене з пів слова, а то і зовсім без слів.
Ми можемо говорити абсолютно про все. У нас ніколи не було такого, що тем для розмов забракло. І це дійсно прекрасно. Вона та, з ким я готовий провести все своє життя і це без перебільшення. 
Я дуже кохаю цю жінку.  Вона кохає мене.  Що може бути кращим за це? 
Єдине, що заважає, це робота. Через неї я не можу проводити більше часу з Олею, як би не хотів. Проте робота йде добре. Я навіть думаю над тим, аби відкрити в майбутньому власну клініку. Працювати з батьком прекрасно, але хочу мати щось своє. Тому, думаю варто почати відкладати гроші ще й на майбутнє. Тепер хочу жити не тільки теперішнім, як це було завжди, але й планувати своє майбутнє. 
Хочу планувати його разом з Олею. 
Щодо того, як ж відбувається моя робота. Це якесь покарання чи прокляття,бо чомусь після того, як ми почали зустрічатися у мене просто завал на роботі. Хоча раніше такого не було і я днював і ночував там. 
Останній мій пацієнт був з травмою після спроби самогубства. Це була молода дівчинонька, я б навіть сказав що вона досить юна. Всього вісімнадцять... Не змогла пережити те, що хлопець зрадив. Абсурд... 
Раніше міг би сказати, що це все маячня, що воно того не варте... Проте, коли вперше дійсно покохав, розумію, що коли ти дуже кохаєш когось, практично живеш цією людиною, мариш нею то пережити біль втрати, розчарування, зради неможливо... Ти шукатимеш причину в собі... Типу, Я винний, що Я зробив не так, в чому Я помилився, що Я сказав не так і т.д... 
Саме ці думки з'їдають тебе із середини, і це помалу вбиває... 
Проте у ситуації зради варто задуматися чи дійсно людина, яку ви вважали коханою кохала вас. 

Якщо це дійсно була любов, то невже їй так легко було зробити вам так боляче, розбити ваше серце, розтоптати мрії? Варто задуматися чи це дійсно та людина з якою ви б хотіли бути "і в горі, і в радості". Не потрібно шукати причину в собі, потрібно зрозуміти коли ж "закінчилась" любов і чи була вона взагалі. В цьому немає вашої вини. Зрада — це вина того, хто зраджує, і тільки його. Ніщо не може виправдати те, що людина яку ви кохаєте, вбиває вас таким чином. Проте не треба влаштовувати сцен, кричати, бити посуд... 
Треба просто відпустити те, що не твоє... Забути, як би важко не було... Життя одне і його треба цінувати... У майбутньому вас покохає по-справжньому дійсно хороша і гідна людина. Та, хто ніколи не розіб'є ваше серце, хто завжди триматиме вашу руку, хто підтримає і допоможе. У своєму житті ми не раз будемо проходити через біль, страх, зраду... 
Так, безумовно зрада завжди буде тим, що неможливо зрозуміти. Проте, якщо тобі зрадили, то ти не винна. Ніколи не винна. 
Невже твоя вина в тому, що ти кохала?  Чи в тому, що хотіла бути коханою? Твоя вина в тому, що намагалася зробити коханого щасливим? Чи в тому, що мріяла прожити все життя поруч з цією людиною? Твоя вина в тому, що ти засинала і прокидалася з думкою про нього?  Чи в тому, що ти хотіла цілувати його щодня? 
Твоєї вини немає... 
Запам'ятай це... Ніхто не може бути покараним, розбитим, розтоптаним тільки через те, що кохає... 
Ніхто...