Глава 11частина 1"Наша перша сварка"

Марія

​Поки я відкривала коробку з подарунком від Максима, а він сидів поруч і дивився на мене — він так дивився, ніби перший раз мене бачить. А я просто не вірила, що ми разом із ним перший раз сидимо на подвір'ї, на нас світять сонячні промені і все просто прекрасно. І це найкращий мій день народження за мої 18 років. Так-так, сьогодні мені 18, і тепер я повнолітня, така ж повнолітня, як мій коханий. Я просто повірити не можу, що в мене з'явився хлопець. Я ніколи себе не уявляла, я навіть не могла уявити, що поруч біля мене буде хлопець. Важко це пояснити, але в кого немає хлопця — ті зрозуміють.

​Час йшов дуже швидко, а ми і досі сиділи на лавці. Я розглядала книгу, яку він мені подарував, і просто кайфувала від цього моменту. Там іще в коробці був якийсь листочок. Я його взяла в руки, і ось, коли я його взяла, Максим промовив:

​— Кохана, почекай, не відкривай. Це те, про що ти хотіла, коли ми тільки з тобою почали спілкуватися, тільки коли почали зустрічатися, можна і так сказати. Відкривай.

​Я досі не могла зрозуміти, що це може бути. Багато чого я хотіла, і ми з ним говорили. Та коли я відкрила той листок, розгорнувши його, я побачила свій портрет, намальований простим олівцем. Це було так неймовірно красиво, ніби мене малював якийсь художник. Та який там — це Максим намалював! І я просто почала плакати. Сльози текли у мене з очей, як ніколи. Я просто дивилась на той листок і плакала:  Максим дивився на мене, посміхаючись.

​Я не могла вимовити ні слова. Просто знаєте, коли ви дуже сильно чогось хочете, і людина вам це дарує... У вас же ж день! Мені сьогодні подарували мою улюблену книгу, яку я дуже сильно хотіла, і також мій портрет, який тепер буде стояти в рамці біля мого ліжка. Максим дивився на мене, взявши мене за руки, почав мене заспокоювати, щоб я не плакала. Але я не могла, сльози самі йшли. Це за весь час були мої перші сльози щастя. І знаєте, я вам скажу чесно: сльози щастя — це найпрекрасніше відчуття, яке може бути. Плакати від того, що ти радий — це просто кайфово.

​— Кохана, будь ласка, заспокойся. Кохана, я тебе прошу, заспокойся! Я ж тобі це все зробив, щоб ти не плакала. Сонце, будь ласка... — він благав мене, стоячи на колінах на траві, тримаючи мене за руки, які тремтіли. А я просто посміхалась і плакала, тримаючи в руках портрет і книгу. Я була в шоці.

​До нас підбігла медсестра, яка була поруч, і теж почала заспокоювати мене. Вона сказала: «Якщо ви зараз не заспокоїтеся, я покличу лікаря, бо вам може стати погано». Я старалася заспокоїтись. Максим приніс мені пляшку води, і коли я зробила декілька ковтків, я реально заспокоїлась. Сльози минули, але усмішка на лиці в мене залишилась. Максим взяв мене за руку і сказав, що це ще не все, що в нього є ще якийсь маленький сюрприз, але для цього ми повинні піти погуляти по території лікарні. Я нічого взагалі не розуміла — від нього можна очікувати що завгодно, але мені подобалось отримувати подарунки. Ми встали з лавочки і пішли плитковою дорогою.

​Коли ми йшли, він тримав мене за руку і був дуже зосереджений. Я не розуміла, куди він мене веде, але я йому повністю довіряла.

​— Ось, кохана, ми прийшли, — промовив Максим, дивлячись на мене.

​Ми прийшли на задній двір лікарні. Там стояли мої батьки і Артем. У мами в руках був торт, у якому були запалені свічки. Ми пішли до найближчої лавки. Коли ми сіли, мама дала мені торт, щоб я задула свічки і загадала бажання, а вона зніме мене на відео. Я була дуже щасливою. Останній раз я такою була, коли була жива бабуся і не було повномасштабки. Тому що як почалася повномасштабка, то все змінилося.

​— Доню, поглянь в камеру, — промовила мама, — я відео буду знімати. Ну що, Марія, загадай своє бажання і задувай свічки.

​Я посміхнулася мамі в камеру, поглянула на Максима і потім повернулася до торта. Я не загадувала декілька хвилин, а потім:

​— Моє бажання не надто розкішне. Я просто хочу, щоб ми із Максимом були завжди разом, і війна закінчилася. Щоб всі військові повернулися додому і з полону, щоб всі люди були здорові.

​Промовивши моє бажання вголос, я задула свічки і поглянула на маму, яка й досі мене знімала на відео.