Глава 6 " Я закохався" Частина 3

Максим.

​— Давай я тебе виведу в коридор, — промовив я.

— Я хочу сама піти, тримаючись за тебе, — сказала вона, дивлячись на мене крізь сльози, що знову збиралися в її очах.

​— Я не знаю, чи можна тобі вставати, треба запитати… — не встиг я договорити, як вона вже готувалася підвестися.

​— Максиме, подай руку, будь ласка, — сказала вона, дивлячись на мене своїми карими очима.

​Я подав їй руку, і вона піднялася на ноги. Коли вона випрямилась і стояла поруч зі мною, я зрозумів, що точно закохався. Я був не набагато вищий за неї.

​— Ой, ми майже одного зросту… ну що, пішли, — сказала вона.

​Я підтримував її під руку. Коли ми вийшли з палати, медсестра підбігла до нас і взяла Марію під іншу руку. Ми підійшли до ліфта.

​— Сходи є? Я боюся ліфтів, — спитала вона у медсестри.

​— На жаль, ні. Я викличу ліфт, але з вами не поїду, мені треба інших пацієнтів доправити, — сказала медсестра, викликала ліфт і пішла. — А чому ти боїшся? — запитав я, дивлячись на неї. — У мене трохи фобія закритих приміщень.

​Я відчув, як вона почала тремтіти.

​— Заспокойся, я з тобою. Розкажи мені перше, що спаде тобі на думку, може, так заспокоїшся.

​— Я колись дивилась один турецький серіал, і там дівчина теж боялася ліфтів. І коли вони з хлопцем їхали, він її цілував… блін, чому я це згадала… Я ні на що не натякаю, — посміхаючись, домовила вона.

​Коли ліфт відкрився, я посміхнувся й промовив:

— Довірся мені, пішли. Ми зайшли в ліфт, я натиснув нульовий поверх, бо саме там було укриття. Вона стискала мою руку ще сильніше й заплющила очі.

​— Не питай, чому я їх закрила, так легше їхати, — промовила вона, ще тугіше стискаючи мою руку.

​Я підійшов до неї, взяв її за шию й притулив свої вуста до її вуст. Я думав, вона мене відштовхне, але ні — її губи почали відповідати моїм. Усередині було дивне відчуття, а мої долоні стали гарячими. Але зараз це не мало значення — я просто цілував її, доки ліфт їхав. Коли ліфт зупинився, я розплющив очі, відійшов від неї й промовив:

​— Я закохався в тебе. Ти — мій світ. Запам’ятай: якщо не стане тебе, то й мене теж. Коли я тебе бачу, в моєму серці — дзень-дзелень. Я ніколи не зізнавався в коханні, тому не знаю, чи правильно це роблю… тому вибач.

​Вона розплющила очі, подивилась на мене й посміхнулася.

​— Я дуже багато думала про тебе. І, якщо чесно, то теж закохалася в тебе, особливо в твої блакитні очі.

​Я посміхнувся до неї, взяв її за руку, і ми вийшли з ліфта.