Глава 6 "Я закохався перший раз в житті" Частина 1

Максим
— Буду з вами чесним, ваша донька мені дуже сподобалась, я б із залюбки з нею потоваришував і поговорив, — промовив я, дивлячись чоловіку в очі.
— Приходь до неї, ми з її мамою не будемо проти, вона буде рада.

Я встав, збирався йти по воду, про яку трішки забув, але чоловік спитав мене дещо:
— А чому ти тут, що в тебе трапилось?

Коли я почув його питання, я зупинився. Я ніколи нікому не розповідав, що мій брат був на війні. Я набрав у легені повітря і сказав:
— Та брат… він у мене військовий. Він пішов добровольцем у перші дні повномасштабного вторгнення. Зараз він лежить тут, але його ліва нога…Я стримався як тільки міг, тому що зрозумів, що мій брат зможе жити — і його донька теж…— Дякую твоєму братові, що він нас захищав від тих кацапів. Хай буде їм смерть. Все буде добре.

Я посміхнувся і пішов по воду.Коли я повертався із пляшкою води, чоловік уже сидів у палаті, і я подумав: може, сьогодні зайти до неї поговорити…  і попрямував до палати брата.

Коли я зайшов, брат із мамою говорили про батька.
— Чого ви про нього говорите? — спитав я їх.

Мама повернула голову і сказала:
— Просто я думаю йому зателефонувати і сказати за Артема, але Артем проти.

— Правильно, брате, нічого нам із ним говорити. Нічого йому не кажи, він за 15 років не дзвонив і не питав у нас нічого — як ми, як ти.

Мене найбільше роздратувало те, що мама час від часу хоче його пробачити. Як таке можна пробачити?

Я поставив воду на тумбочку і сказав:
— Я піду до Марії.

— Добре, іди. А що це за Марія? — спитав брат, посміхаючись.

Я трішки не зрозумів, що сказав, але розвернувся й пішов до дверей. Мені було ніяково.

Я зайшов у палату — чоловік сидів, читав щось у телефоні, а Марія лежала й дивилась у вікно. Коли я закрив двері за собою, вона повернула голову і почала посміхатись.

— Добрий день вам ще раз, — привітався я до чоловіка.
— Привіт, — легко посміхнувся він.

Я привітався до Марії, присів на стілець біля ліжка. Чоловік встав:
— Не буду вам заважати, я піду. Доню, скоро мама приїде, тому бувай.
— Бувай, тату, — сказала вона, дивлячись на мене.

Чоловік вийшов із палати, і ми почали говорити.

— Привіт, я забула привітатись. Як у тебе справи? — спитала вона.
— Все добре. Вирішив до тебе зайти. Розкажи мені про себе.

— Ой, та я не знаю, що про себе розповідати в таких випадках. Ну, наприклад, я дуже люблю читати книги, також слухати музику і дивитися українські серіали. От зараз чекаю на 2 сезон “Прикордонників”.

— Ух ти, я їх теж дивився. І яку ти музику слухаєш, яких виконавців?

— Та всю українську музику. Дуже люблю Клавдію Петрівну, Дорофеєву… Та я тобі всіх не назву, я всіх слухаю. Краще спитати, яких співаків я не люблю.

Коли вона розповідала про себе, я просто сидів і дивився на її красу. Яка ж вона красива. Її очі — це просто мед. Чому саме мед? Тому що найбільше з усього солодкого я люблю мед.

— Я про себе розказала, тепер ти про себе.

— Ха-ха, ну що я тобі розповім. Я займаюсь волейболом. Мій старший брат теж раніше займався.

Коли я говорив, вона дивилася й посміхалася. Яка ж у неї гарна посмішка.

— Мені прикро, що так сталося з твоїм братом. Мені тато розповів вашу розмову в коридорі. І я хотіла сказати: дякую, що він захищав нас.Я посміхнувся легенько. — Ще я люблю слухати музику, також трішки малювати.— Ти вмієш малювати? Боже, ти зможеш мене намалювати?
— Так, вмію, але не дуже гарно. Хм… я спробую намалювати тебе.

Ми говорили про все: про батьків, про мого брата. Вона в той момент взяла мене за руку і міцно стискала її, поки я розповідав про нього. Також говорили про війну. Чому це все стається з нами?Я хотів спитати її, що вона найбільше хоче, щоб ми завтра  разом зробили. І, мабуть, у той момент я змінився в обличчі.— Що ти хочеш спитати? Про що ти так задумався?

— А чим ти хотіла б зайнятися зі мною завтра? Може, картину по номерам? Чи разом подивитися серіал, тут телевізор є. Чи почитаємо… що? — спитав я, посміхаючись.

— Давай, я тобі буду читати, а ти будеш слухати.
— Добре. А що ти зараз читаєш?
— “Моя провина”.
— І про що там розповідається?

Якщо чесно, я ніколи не тягнувся до книжок. Але якщо їй це подобається — я буду дізнаватися про неї більше.

— Ну, там головна героїня Ноа переїжджає до нового будинку, тому що її мама виходить заміж. Там ще є Ніколас, красивий, самовпевнений хлопець — це її зведений брат. Він звик до швидких машин, бійок і уваги дівчат. Спочатку вони ненавидять одне одного, бо дуже різні. Але з часом між ними виникає велике кохання. Там загалом три частини, але я тільки першу читаю, тому поки не все знаю.

— А які цитати є?
— Різні є. Я їх тобі, на жаль, не прочитаю, але одну можу переказати: «Ми обидва були зламані, але разом починали виглядати цілішими».

— Ух ти, прям наче нас трішки стосується. Добре, буду я йти. Дякую за розмову. До завтра, — посміхнувся я, встаючи зі стільця.
— Бувай, дякую за розмову.