Моя мрія

ПЕРЕДІСТОРІЯ

ДИСКЛЕЙМЕР

 

Усі події та герої в книзі – вигадані. Будь-який збіг з реальністю – абсолютна випадковість. Наукові терміни можуть бути вжиті у неточному значенні. Приємного читання.

 

ПЕРЕДІСТОРІЯ

 

*Україна, Київ, 2018 рік*

 

Довкола була ніч. Лише світло ліхтарів освітлювало безлюдні тротуари та дороги. Майже безлюдні. На розі вулиці стояла пара молодих людей, дівчина років сімнадцяти та двадцяти двох річний юнак. Вони емоційно щось доводили одне одному, сварячись. Дівчина нахабно кинула букетом квітів у свого коханого. Пелюстки білих троянд осипались, бутони пошарпались. Вона вліпила йому ляпаса, прошипівши:

-Ти іще нахабність маєш свої квіти мені після цього пхати! Мерзотнику!

-Чого ти репетуєш? Давай спокійно поговоримо, - обережно мовив Роман, зробивши крок до неї. Вона ступила на проїжджу частину, наміряючись піти, та, не дивлячись перед себе, кинула:

-Не хочу я з тобою говорити!

У цей момент з-за рогу вискочила автівка, їдячи на великій швидкості. Роман перелякано метнув погляд на авто, пропустивши думку: «Він не загальмує, зіб’є ж зараз!» Дівчина, почувши гул автомобіля, кинула погляд праворуч від себе та, побачивши, як на великій швидкості на неї рухається машина, завмерла в паніці, що скувала усе тіло. Ноги ніби приросли до землі. Її очі лише нажахано спостерігали, як от-от настане кінець.

Роман, розуміючи, що вона не зрушить з місця, кинув на землю і без того пошарпаний букет, що раніше спантеличено тримав його в руках, та кинувся на проїжджу частину. Парубок штовхнув дівчину на тротуар, проте не помітив, як уже наступної миті між ним самим та автомобілем залишилося буквально пів метра…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше