Моя мрія

ПЕРЕДІСТОРІЯ

ДИСКЛЕЙМЕР

 

Усі події та герої в книзі – вигадані. Будь-який збіг з реальністю – абсолютна випадковість. Наукові терміни можуть бути вжиті у неточному значенні. Приємного читання.

 

ПЕРЕДІСТОРІЯ

 

*Україна, Київ, 2018 рік*

 

Довкола була ніч. Лише світло ліхтарів освітлювало безлюдні тротуари та дороги. Майже безлюдні. На розі вулиці стояла пара молодих людей: сімнадцятирічна дівчина та парубок, якому було двадцять один. Вони емоційно щось доводили одне одному, сварячись. Дівчина нахабно кинула букетом квітів у свого коханого. Пелюстки білих троянд осипались, бутони пошарпались. Вона вліпила йому ляпаса, прошипівши:

-Ти іще нахабність маєш свої квіти мені після цього пхати! Мерзотнику!

-Чого ти репетуєш? Давай спокійно поговоримо, - обережно мовив Роман, зробивши крок до неї. Вона ступила на проїжджу частину, наміряючись піти, та, не дивлячись перед себе, кинула:

-Не хочу я з тобою говорити!

У цей момент з-за рогу вискочила автівка, їдячи на великій швидкості. Роман перелякано метнув погляд на авто, пропустивши думку: «Він не загальмує, зіб’є ж зараз!» Дівчина, почувши гул автомобіля, кинула погляд праворуч від себе та, побачивши, як на великій швидкості на неї рухається машина, завмерла в паніці, що скувала усе тіло. Ноги ніби приросли до землі. Її очі лише нажахано спостерігали, як от-от настане кінець.

Роман, розуміючи, що вона не зрушить з місця, кинув на землю і без того пошарпаний букет, що раніше спантеличено тримав його в руках, та кинувся на проїжджу частину. Парубок штовхнув дівчину на тротуар, проте не помітив, як уже наступної миті між ним самим та автомобілем залишилося буквально пів метра…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше