Розділ 11

Давид

Слідкую за тим, як Аліна заходить у під'їзд, і з'являється дивне бажання піти за нею та… обійняти. Я до божевілля скучив за нею, і важко з цим боротися. Почуття нікуди не зникли, і тепер моє кохання перемішалося з ненавистю. Жахливий коктейль, якщо чесно, але я п'ю його, відколи повернувся сюди. 

Вже збираюся їхати, але помічаю дещо дуже цікаво. З під’їзду виходить той самий чоловік, з яким Аліна була в ресторані. Щасливим він не виглядає. Різко відчиняє двері свого автомобіля і вже за хвилину зі свистом зривається з місця. 

Вони посварилися? Вона його прогнала? Як цікаво…

Хочу поїхати додому і прийняти душ, але перед цим є ще одна незавершена справа. Знову їду у лікарню, тому що треба серйозно поговорити з Настею. Мене дістала її ревність. Саме тому настав час усе це закінчити. 

Повертаюся в лікарню, але побачити Настю не виходить. Вона вже спить, але тут ще й досі моя мама, і за виразом її обличчя бачу, що вона незадоволена. 

– Ти можеш пояснити, що відбувається? – питає, коли в коридорі залишаємося удвох. – Настя в аварію потрапила, а ти з цією шльондрою! 

– Досить! – ціджу і сам не можу зрозуміти, чому готовий захищати Аліну. – Я хочу дещо у тебе запитати й дуже сподіваюся на твою чесність. 

Мама помітно нервує і вже не так палко реагує. Невже здогадується, що я хочу запитати?

– Аліна сказала, що ти пропонувала їй гроші. Це правда? 

– Правда, – відповідає одразу. – Я хотіла, щоб ця дівка дала тобі спокій. Вона могла зіпсувати тобі все життя! Я допомогти хотіла!

– Але ж вона не взяла гроші… – хмикаю. – Хіба цього було не достатньо, щоб зрозуміти, що вона не через це зі мною?

– Недостатньо! – цідить мама. – Через кілька днів вона стрибнула у ліжко до твого друга! Як ти можеш шукати їй якісь виправдання? Твоя наречена в аварію потрапила, а ти думаєш про цю… дівку!

– Я хочу розірвати стосунки з Настею, – кажу твердо. – Хоча те, що між нами відбувається, і стосунками назвати важко. 

– Ти збожеволів? Ми почали підготовку до весілля! Що я скажу її батькам? – здається, у мами розпочинається істерика. – Давиде, ти робиш величезну помилку! Настя – чудова дівчина. І, головне, її родина рівня нам. 

– Ну, звісно, – фиркаю. – У стосунках це найголовніше. 

Залишаю маму в коридорі, а сам швидко прямую до виходу. Я заплутався… Конкретно так. Сідаю в автомобіль і намагаюсь у деталях пригадати той день, коли Олег показав мені фото Аліни. Він говорив, що вони майже місяць таємно зустрічаються. Мабуть, я б не повірив, адже знав свою дівчинку надто добре, але ті фото, де вона з ним… Спить у нього на плечі…

Невже може бути таке, що Аліну підставили? У подібне важко повірити, але все ж… Я маю все перевірити, і з чогось варто розпочати. Але з чого? 

Додому повертаюся повністю виснаженим. Голова тріщить, і кортить випити чогось, щоб просто забути. Наливаю у склянку віскі та випиваю одним махом. На ходу знімаю в одяг і прямую в душ. Вода допомагає зібратися, а в голові з'являється одна дуже дивна думка. 

А що, коли Аліну дійсно підставили? Я ж тоді навіть не поговорив з нею… Було настільки боляче, що просто втік, ще й Настю з собою прихопив. 

Якщо Аліна мені не зраджувала, виходить, що це я зрадив її.

Він подібної думки мороз біжить шкірою. Це просто моє припущення, яке немає жодного сенсу, але воно засідає у мене в голові, і я не знаю, що з ним робити… 

Наступного ранку їду в офіс і дорогою отримую цілих п'ять дзвінків від Насті. Здається, їй не терпиться поговорити, а от мені – ні. Розумію, що відповісти треба, адже спокою мені вона не дасть. Зупиняю автівку на стоянці біля офісу і відповідаю на шостий її дзвінок.

– Слухаю!

– Котику, чому не піднімаєш? – муркоче, а я міцніше обхоплюю рукою кермо.

– Зайнятий був. Що таке? – сухо відповідаю.

– Мене виписують сьогодні. Хотіла запитати, чи ти мене забереш.

Спочатку хочу відмовитись, а тоді розумію, що це чудова нагода поговорити та все з’ясувати. Саме тому погоджуюсь і чую як голос Насті стає значно веселішим. 

Закінчую виклик і помічаю, як до офісу прямує Аліна. На деякий час просто залипаю, розглядаючи її довгі ноги та струнку талію. Пружні світлі локони, як пружинки, підстрибують при ходьбі, і в загальному все це виглядає шалено сексуально. 

Не втримавшись, залишаю автівку і швидко її наздоганяю. Аліна помітно напружується, коли йду поруч з нею, а в момент, коли разом заходимо в ліфт, начебто ненароком торкаюся її руки своєю. Помічаю, як вона здригається, і відчуваю якийсь дивний прилив щастя. Аліна все така ж… налякана дівчинка. А може, я помиляюсь? 

– Як Настя? Їй краще? – питає, коли ліфт починає підійматися.

– Сьогодні виписують, – відповідаю. – Хвилюєшся за неї?

– Колись ми були подругами, – знизує плечима. Впізнаю колишню Аліну, яка завжди прагнула всім допомагати. Шкода лише, що ніхто цього не оцінив. Навіть та сама Настя полетіла зі мною на інший кінець світу, глибоко начхавши на почуття подруги.