Розділ 3

Я ніколи не могла похвалитись багатим татком і дорогим одягом. Та коли вступила в університет на державне навчання, це почало відчуватися надто гостро. Діти багатих батьків навперебій кричали про те, у кого скільки грошей, а я стояла збоку і рахувала копійки, які отримувала на своїй роботі. 

Коли зі мною почала товаришувати Настя, спочатку я думала, що це розіграш якийсь. Її татко – банкір, а мама має свій салон краси. Настя дуже гарна і вміє доглядати за собою. Поруч з нею я завжди була схожою на сіру мишу. 

Та навіть попри це ми дружили практично до останнього курсу. Єдине, що трохи пригнічувало – це те, що Насті завжди подобався Давид. Вона говорила, що не ображається, коли він почав зустрічатися зі мною, але я не до кінця їй вірила. 

У Давида також був друг, з яким вони були дуже близькими. Олег – яскравий блондин і ще той ловелас. Для мене він був лише другом мого коханого хлопця. Ні більше, ні менше. А зараз Давид говорить, що я зрадила йому з ним…

– Ти збожеволів? У мене ніколи нічого не було з Олегом! – ціджу крізь зуби та підводжуся на ноги. 

– Серйозно? Я бачив фото, Аліно! Своїм очам я довіряю, – холодно відповідає Давид. – Ти була у його ліжку. Гола! 

– Покажи мені ті фото! – кричу. – Якщо вони дійсно є, я хочу їх побачити! 

– Немає, – злиться. – Більше немає. Я все знищив, щоб швидше забути. Скажи мені, Аліно, чого тобі не вистачало?

Давид наближається до мене і стає надто близько. Його гарні сині очі, які колись дивилися на мене з захватом, зараз сповнені ненависті. 

– Я ніколи тобі не зраджувала, Давиде. Напевно, ти мені не повіриш, але це правда, – кажу впевнено.

– Не повірю, – відповідає. – Ти завжди хотіла лише моїх грошей! Вдавала з себе святу невинність, і не могла обрати між мною та Олегом. Навіть спала з обома. 

Я більше не хочу цього слухати. Давид переходить всі межі та робить мені дико боляче. Рука здіймається для удару, але він перехоплює її та робить боляче фізично. 

– Правда в очі коле, Лісовська? – криво усміхається. 

– Пішов ти! – висмикую свою руку і, прихопивши сумку, швидко залишаю кабінет. Байдуже, що Давид залишився там. Тепер ця компанія повністю належить йому, як і я… на ці два тижні. 

Риту чекаю вже на вулиці. Боюсь знову зіштовхнутися з колишнім, тому сідаю на лавку біля кафе і намагаюсь  заспокоїтися. Уявлення не маю, про які фото він говорив. Я ніколи не спала з Олегом і ніколи не дозволяла собі фліртувати з іншими хлопцями. Не так мене мама виховувала. 

Мабуть, Давид вигадав усе це, щоб мене ще й винною зробити. Але ж я не винна, а він утік в Америку з Настею.

– Я спізнилася, – захекано говорить Рита і намагається пригладити руде волосся. – Новий бос – справжній мерзотник. Завалив мене роботою по самі вуха. 

– Мені шкода, – зітхаю, тому що повністю поділяю настрій Рити. 

У кафе замовляємо собі обід, і, поки чекаємо, подруга розносить нового боса в пух і прах. 

– Я не розумію, як такий красень може бути таким мудаком?! Фінансовий директор вийшов від нього блідіший за стіну. Я чула, що на цей відділ чекає найбільший переворот. І це тільки перший день! Навіть не уявляю, як його дівчина терпить такого деспота! 

Після останньої заяви Рити я починаю надривно кашляти, тому що саме в цей момент пила воду і вона пішла не туди. Дівчина Давида… а дійсно, чи є вона у нього? Я ж нічого не знаю про нього, і, можливо, він ще й досі зустрічається з Настею.

– До речі, Комаров запросив з відділу кадрів особові справи працівників. І ти там також є, – продовжує Рита. – І чого він до тебе причепився? Ти ж чудово виконуєш свою роботу. 

– Мабуть, йому так не здається, – згадую, що скоро Давид дізнається про мою доньку, і апетит зникає. В принципі, мені нічого хвилюватися. Єва зовсім не схожа на нього. Але я все ж таки хвилююся, тому що не знаю, чого чекати наступної миті від цього чоловіка. 

Повернувшись на своє робоче місце після обіду, беруся за нову порцію документів, які треба перекласти. Дуже сподіваюся, що не побачу Давида ні сьогодні, ні у наступні дні. 

Минає година, і мені кортить випити кави. Добре, що на поверсі є невеличка кімната для працівників, де можна приготувати собі чай або каву. 

Вмикаю кавомашину і, поки чекаю, дивлюсь у вікно. На вулиці чудова погода, тому, швидше за все, після роботи піду з Євою на прогулянку у парк. Не хочу сидіти в чотирьох стінах і думати про Комарова. Чим більше я намагаюсь прогнати його зі своєї голови, тим глибше він там оселяється. 

Дзвінок телефону вириває мене з роздумів і змушує підстрибнути на місці. Бачу, що це Рита, і розумію, що знову щось сталося. 

– Слухаю! 

– Аліно, тут таке робиться, – шепоче подруга. – Твоя особова справа кудись зникла. Всі є, а твоєї немає. Новий бос злий як чорт! 

– Як вона могла зникнути? – дивуюсь, хоча і радію всередині. Давид не дізнається про дитину.

– Ольга В'ячеславівна з відділу кадрів каже, що місяць тому у них стався потоп і деякі документи повністю знищено. Мабуть, і твоя справа полягла там.