Розділ 2

– Давид? Ти серйозно? – розгублено питає моя сестра Олена, коли, повернувшись у її квартиру, все розповідаю. Донька якраз заснула, і тепер я можу спокійно поговорити. 

– Я сама шокована, Оленко, – хапаюсь за голову і не знаю, як бути далі. – Я думала, він в Америці тепер живе. 

– І що робити будеш? Тобі не можна з ним працювати. А що, коли він про доньку дізнається і захоче її забрати? – на одному подиху випалює сестра.

– Я не знаю, – зітхаю. – Заяву на звільнення однозначно напишу. 

– Ти розгубилася. Повернулися старі почуття? – співчутливо дивиться на мене сестра. 

Вона чудово знає, як сильно я страждала, коли Давид полетів в Америку, нічого мені не пояснивши. А потім я побачила його фото з Настею – моєю колишньою подругою. Це був удар у саме серце. Я тоді мало не втратила свою донечку. Добре, що все обійшлося. 

Тішить те, що ще завтра у мене вихідний. Зможу зібрати себе докупи й у понеділок напишу заяву на звільнення. Я дійсно не хочу більше перетинатися з цим чоловіком. Нічого хорошого це мені не принесе. Він мерзотник, який ще й мене звинувачує у всьому. А що я зробила? Просто кохала його до божевілля. 

Донечка прокидається після обіду, і, погодувавши її, вирішую їхати додому. Після зустрічі з Давидом я все ще трохи розсіяна. Хочеться зачинитися у своїй фортеці якомога далі від усіх і міцно пригорнути до себе Євочку. 

На щастя, моя донечка зовсім не схожа на свого тата. У неї біляве волосся і великі блакитні очі. Маленька копія мене… 

Попрощавшись з сестрою, викликаю таксі, тому що не хочу тягати донечку по маршрутках. Біля мого будинку є великий дитячий майданчик, тому спочатку йдемо туди, і Євочка грається у піску. 

Коли починає дзвонити мій телефон, я дуже боюсь, що це може бути Давид. Та коли бачу, що це Марк Вікторович, видихаю з полегшенням. 

– Я слухаю!

– Аліно, що сталося між тобою та Комаровим? – сердито питає чоловік. 

– Нічого між нами не сталося, – бурчу. 

– Чому ж тоді він шукає твою особову справу? – питає Марк Вікторович. 

– Мою справу? – подих перехоплює і стає страшно. У моїй справі вказано про маленьку доньку. Він же не ідіот, може підрахувати, скільки їй років. – Навіщо вона йому?

– От і я не знаю! – випалює чоловік. – Відділ кадрів сьогодні закритий, тому ми зможемо надати її йому вже в понеділок. 

– Не треба! – мало не кричу. – Я збираюсь звільнятися.

– Чому? У тебе чудові рекомендації, – дивується Марк Вікторович. 

– Я думаю, що не зможу працювати з цим чоловіком, – кажу стримано. – У нього надто високі вимоги. 

– Ну, не знаю, Аліно… – замислюється чоловік. – Не впевнений, що ти можеш звільнитися, поки не підписано контракт з чехами. 

І я не впевнена. До підписання ще тиждень щонайменше. Чехи прилітають у п'ятницю, і не факт, що їм сподобається новий договір. І що мені робити? Ще цілий тиждень терпіти свого колишнього, який ненавидить мене не зрозуміло за що? 

Закінчую розмову з колишнім босом і забираю Єву додому. За пів години нашого перебування на майданчику вона встигла добряче  забруднитись. Моя двокімнатна квартира далеко не нова, але тут свіжий ремонт, зроблений перед народженням Єви. 

Поки донька обідає, сидячи за дитячим столиком, я готую собі каву і сідаю на диван. Довго розглядаю свою маленьку красуню і не можу повірити, що все так закрутилося. 

Я ж тільки навчилася жити без Давида. Практично не плачу ночами та пробую нові стосунки з чоловіком. Але він повернувся і перевернув моє звичне життя з ніг на голову. 

Ми познайомилися, коли я вступила на перший курс університету. Давид був справжнім красенем, і дівчата за ним табунами бігали. Мене, звичайну дівчину, він не помічав. Та одного разу ми зустрілися на дні народженні у спільної знайомої. Розговорилися, і я закохалася… з першого погляду. 

Давид вмів гарно залицятися за мною. Кликав на побачення, дарував квіти. І вже в кінці першого курсу ми стали парою. Тоді на все літо він полетів до батька в Америку. Я чекала на нього і вірила, що ми будемо разом. Коли Давид повернувся, одразу запропонував жити разом, і я погодилася. Єдина, хто була проти – це моя мама. Вона часто говорила, що Комаров – птах не мого польоту. Занадто гарний і багатий для такої дівчини, як я. Але я не слухала, тому що кохала до божевілля. А потім познайомилася з його матір'ю і зрозуміла, що є вже дві людини, які не підтримують наші стосунки. 

Ця жінка одразу мене не полюбила, а я намагалась не перетинатися з нею зайвий раз. Нічого не говорила Давиду, тому що він любив маму, а я могла привести до сварки. 

Ми жили разом практично до закінчення мною п'ятого курсу. Давид вже працював у сімейній компанії, а я мріяла працювати поряд з ним. Саме тоді все і сталося… Ми посварилися через якусь дурницю, а тоді наш спільний друг сказав, що Давид полетів в Америку… назавжди. Він нічого мені не пояснив. Просто розбив об землю практично п'ять років нашого спільного життя. 

А тоді з'явилася його мама. Забрала у мене ключі від його квартири та вигнала на вулицю. Розбиту і вагітну від її сина…