Сергій і Керелайн

Керелайн.

Вона витягнула мене із того болота в якому я вже скільки часу тонув.

Я познайомився з нею в перший же день в офісі, куди мене направили на роботу.

Я піднявся на ліфті на потрібний мені поверх, і там же і зустрів гарну, смагляву з довгим темним волоссям, карооку дівчину приблизно мого віку.

- Добрий день. Ви ж Сергій? – промовила англійською, посміхаючись, до мене вона.

- Добрий день. Так. Я Сергій.

- Приємно познайомитися. Я Керелайн. Мене назначили вашим асистентом, а також можна сказати екскурсоводом та помічником, для того щоб вникнути у справи нашої компанії.

- Навзаєм. Буду дуже радий вашій допомозі.

З першої секунди між нами ніби виникнула іскра.

З того дня ми все більше і більше спілкувалися, ходили разом на обід, багато часу проводили разом. І от одного разу я таки на важився запросити її на побачення. Добре, що в компанії не заборонені стосунки між співробітниками.

Так от, ми сходили  в ресторан, потім погуляли по вечірніх вулицях міста. А коли вона вже сідала в таксі, щоб їхати додому, я на прощання її поцілував.

- Дякую за вечір. – посміхаючись промовив я.

- І тобі дякую. Я вже давно ні з ким отак не гуляла і не говорила по душах.

- Так само як і я… - я сумно опустив голову.

- Так. Стоп. Ніякого поганого настрою. Ми ж домовлялися. Я розумію, що тобі досі боляче, звичайно ж це так швидко не пройде. Але закривай вже ту сторінку. Ти тут. В Америці. Нова робота, нові знайомства, друзі, можливо і кохання – Керелайн сором’язливо посміхнулася і почервоніла – тож… Офіційно заявляю з сьогоднішнього дня в тебе починається повністю нова сторінка життя. – урочисто промовила вона.

- Ох… - я засміявся – ти неймовірна.

- Справді?

- Справді.

Ми декілька секунд стояли дивилися один на одного, а тоді я нахилився і легко, дещо сором’язливо поцілував її.

З того дня ми з Керелайн почали зустрічатися. А вже за два місяці я переїхав до неї.

За деклька днів у нас річниця, і я збираюся перевести наші стосунки на ще одну велику сходинку вверх. Зрозуміли про що я?

**********

Ми всією компанією поїхали до того самого озера.

Тепер вже всі були парами, а Міла з Льшою взагалі одружені.

Цю поїздку організував я. І не просто так…

- Може підемо прогуляємося? – запитав я у Керелайн.

- Добре. Давай.

Ми разом піднялися і попрямували до водойми.

- Гарний такий вечір сьогодні. – вона глибоко вдихнула.

- Дуже. – посміхнувся я.

- Тут така краса. Так дивовижно захід сонця у воді відбивається. – сказала дівчина і підійшла до води, вмочивши туди руки.

«Саме цього мені і треба. Вона обернена спиною. Це той самий момент.»

- Так. Я з тобою згідний. – кажу я і стаю на одне коліно.

- Вода така… - вона повертається і шоковано завмирає – тепла…

- Керелайн…

- О, Боже… - вона радісно посміхнулася, а по щоках покотилися сльози..

- Ти промінчик сонця, який витягнув мене з тієї темряви і пригнічення в якому я був так довго. Ти повернула мене до життя. Зробила так, що я знову повірив у кохання, і знову зміг полюбити. Я так сильно люблю тебе. І я хочу, щоб наше кохання було вічним. Ти вийдеш за мене?

- Так! Так! Звичайно так!

Я одягнув каблучку їй на палець, а тоді міцно прижавши до себе поцілував її.

Отже, скоро в нашій компанії стане на одну одружену пару більше.