Моя Маленька таємниця

Олексій і Настя (Любовний трикутник)

Настя.

Я дуже сподіваюся, що в неї після мене склалося чудове життя.

Мені дико соромно і не зручно за свою поведінку по відношенню до неї. Вона зовсім не заслуговувала такого.

Якою ж жаливою людиною я був…

Вона дуже хороша дівчина і людина, та я так і не зміг її полюбити.

Тоді коли одного ранку Міла зникла, життя знову перетворилося на одну суцільну депресію. Не таку як колись з Аньою, бо вона мені не зраджувала, і я знав, що вона мене любить, але… Було дуже важко.

У день я був, все одно що як детектив – намагався розшукати Маленьку різними можливими способами. А ночами сидів у своєму кабінеті, малював й інколи пив, часто, там же і засинаючи.

Настю ж я практично ігнорував.

Вона заходила у майстерню дивилася на мене сумним і розчарованим поглядом, а тоді мовчки розверталася і йшла спати.

Отак і проходили ті декілька місяців, що ми з нею ще змогли протриматися разом.

Та і чесно кажучи, справжніми наші стосунками можна рахувати лише наше знайомство і перших два тижні від нього. А потім, коли я запросив всіх до себе, щоб познайомити з Настею, коли в квартиру зайшла усміхнена і така гарна моя Нестерпна, то зразу виник якийсь блок. Більше я не міг як раніше цілувати і обіймати Настю.

 

***

 

Пройшло днів два, як я поїхав за місто у відпочивальний комплекс, щоб трохи відволіктися від думок про Мілу. Та насправді нічого не виходило. Все було ніби навпаки – почуття ще більше загострилися.

Всю ніч я ніяк не міг заснути, а як тільки закривав очі, то у бачив її.

Тож і цього ранку я, як і попередні рази, прокинувся не виспаним, втомленим і як вже останніх тижнів два, сумним.

Щоб привести себе хоч в якийсь більш-менш людський вигляд і освіжитися, після ранкових процедур я направився поплавати в басейні.

Це була сьома ранку, тож я думав, що там нікого не буде, та й сподівався, що на самоті попірнаючи,  зможу тихо, всередині в собі, спокійно постраждати та далі продовжувати вмовляти себе, що мені байдуже на неї.

Але мене чекало розчарування. Спочатку розчарування…

Ще тільки підходячи до басейну, я побачив, що хтось вкрав мою ідею, і трохи розбризкуючи воду, плавав.

- А я думав, що це тільки я така рання пташка. – посміхнувшись промовив я.

- Ну… Як бачите ні. – посміхнулася дівчина.

- Сподіваюся, я вам не заважатиму, якщо приєднаюся? Бо моєму організму і особливо голові, прямо таки дуже потрібно освіжитися.

- Важка ніч  у барі? – хитро дивлячись на мене промовила вона.

- Якби ж... Просто важка і безсонна ніч.

- Цікаво… - незнайомка підпливла до бортика - То справа… - вона зробила паузу – напевно у якійсь дівчині…

- Ні, ні. – я засміявся. – Точніше… Справа і справді в дівчині, але не в тому сенсі.

- Тепер стало ще цікавіше.

- Вибачте, але я не хочу про це говорити. – дещо засмучено промовив я.

- Я схоже зрозуміла вашу проблему. Але чесно кажучи не віриться, що у такого чоловіка як ви можуть бути якісь трабли з жінками. Ой… Вибачте. – вона закусила нижню губу. - Напевно не варто було цього казати…

- Та… Не беріть у голову. Ваші слова все одно нічого не змінять… - я присів на лежаку і після декількох-секундної паузи, посміхнувшись запитав. - Ем, знаєте... таки дуже цікаво, що ви мали на увазі під фразою «у такого чоловіка як ви…»?

- Ну, такого симпатичного, харизматичного, і щось мені підказує, хоч ми з вами ще й не знайомі, дуже хорошого та розумного. І… - вона дещо зніяковіло посміхнулася – По правді, я вас помітила, ще тоді, коли ви тільки сюди приїхали, як ви зайшли у готель.

- От як… - я засміявся. – Дякую. Ох, і до речі, про не знайомі ви таки праві. Треба це виправити. Я Олексій.

- А я Настя. – посміхнулася вона.

- Приємно познайомитися.

- Навзаєм. І можна на ти, якщо бажаєте.

- А чому б ні. Для чого оце «викання»?

- Ну що ж, Олексій, - мило посміхнулася дівчина – звільняю тобі басейн, і простір для твоїх роздумів. Сподіваюся, що скоро побачимося.

- Я теж.

Вона виплила, обгорнулася полотенцем, і зробила декілька кроків, щоб іти, але раптом зупинилася і промовила:

- А як ти дивишся на те, щоб ввечері разом сходити у бар і щось випити?

« Оце так…

І що ж робити?

Настя досить таки симпатична, цікава і мила дівчина, але ж…

А чорт з ним! Чому ні?

Може хоч трохи зможу відволіктися.»

- Я не проти.

- Тоді зустрінемся біля бару о 21.00. І не запізнюйся.

- Як скажете, пані Анастасіє.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше