Останні місяці – це найкращі дні мого життя. Без перебільшення.
Стосунки з Мілою – це ще ті качелі. Тільки що ми сварилися, а за хвилину ми вже цілуємось і говоримо про те, як сильно кохаємо один одного. І цим же ті стосунки і прекрасні.
Я так люблю її. Дуже люблю.
Давно вже треба було самому порішати те все і поставити її перед фактом – МОЯ!
Ох, а скоро ця Нестерпна стане моєю дружиною. Буквально через місяць.
До речі, вона так любить казати, що поки ми ще не одружилися, вона в будь-який момент може втекти, так як колись. Думає, що я від того дратуватися буду, а я на те тільки сміюся.
Та куди ти вже дінешся тепер від мене Маленька? Ти ж сама ж і не зможеш мене залишити.
Добре, що більше немає ніяких Марків і Сергіїв. Точніше вони більше не займають мого місця. А так то ми з обома в гарних відносинах.
До речі про них.
Сергій.
Спокою мені не було поки він не вибачив нас.
І чого я раніше не поїхав у ту Америку? Віза ж є.
Ну але ж, Слава Богу, все закінчилося і ми знову стали справжніми братами як колись.
Деякий час відчувалася напруга між нами, та Міла допомогла все виправити. З нею ж вони відразу помирилися і стали гарно спілкуватися.
Марк.
Тут теж по суті ситуацію виправила Маленька. Навіть не по суті, а справді вона.
Ще до того як я повернувся з США, Міла мирно все з ним вирішила, і зробила так, що вони зараз чи не найкращі друзі. Я аж ревную часом.
Вміє ж ця дівчина на людей впливати. Моя Маленька відьмочка.
Надіюся, вона не дізнається, що я її так назвав.
До речі, Міла і далі продовжує працювати у Марка.
Ох, тут таки правильніше буде сказати – Моя Маленька ділова відьмочка. Обожнюю її такою.
А я і далі продовжую малювати, продавати картини на виставках та аукціонах. І оце недавно відкрив ще дві студії у місті й набрав учнів у свою школу малювання.
Отже, життя досить впевнено налагоджується та розвивається.
Ну а тепер про весілля. Як же про нього не сказати…
В організації нам допомагає компанія Марка. А контролює все звичайно ж наречена.
Ми разом обговорювали і обирали всі деталі церемонії, але все таки основні пункти Міла хотіла продумати сама.
«Весілля мрії».
Дівчата…
Але є те, до чого маленька не змогла добратися. Мій костюм.
Ми щось були посварилися трохи, точніше навіть не посварилися, а посперечалися, і я сказав, що так само як я її плаття побачу лише на церемонії, так само і вона мій костюм.
Звичайно ж я обирав дуже ретельно. Інакше не могло б бути, бо тоді моє Сонечко довго згадувала б мені те. І справа не тільки у весіллі, а в тому що їй дуже подобається, коли на чоловікові якийсь стильний костюм, а отже, кожен раз, підбираючи новий образ на якесь свято, моя примірка була набагато довшою ніж її. Як би то парадоксально не звучало.
Отож, на церемонію я придбав світло-коричневий костюм: штани, піджак, желетка, а також біла сорочка, червоний метелик і чорні лакові туфлі.
Цікаво, що одягне моя Маленька…
Та це не важливо. Важливо лише те, що після цього, вона вже стане точно, офіційно моєю. Тільки моєю.
Моєю Маленькою, і вже назавжди без всяких таємниць.