Розділ 6

На годиннику була приблизно сьома ранку.

Всі спали після довгих посиденьок біля вогню, а я чомусь прокинулася, і одягнувши тепліший светр підійшла до озера.

«Перший день нашої поїздки вийшов дуже насиченим. Точніше ніч, а не день, та не важливо.

Дуже цікаво що буде далі.

Олексію подобається грати зі мною, ну шо ж добре…

Признатися, мені самій ці ігри подобаються, але я не піддамся. Щоб він не робив, отримає відповідь від мене. Обов‘язково отримає.

Треба було б і справді обмежити спілкування з ним.

Може почати його ігнорувати?

Але я вже намагалася це зробити вчора, коли ми з ним вдвох ішли, і який результат? Він сам розпочинає розмову.

Дивно це все. І його поведінка в мою сторону ще дивніша.

Нічого не розумію.»

Олексій прокинувся і відразу глянув у свій телефон.

«Трохи за сьому. І чому мене оце підірвало так рано?

 Та вже і спати не хочеться.

Може то через насичені вчорашні події?

А і справді веселий вчора деньок видався. Особливо вечір.

Як згадаю як я її до себе притягнув, і як вона була так близько до мене.

Хм… А не така вона вже і проста, як виявилося.

Вона і справді дуже вихована, мила, і така принципова. А ще вона дуже сильна. – чоловік всміхнувся. – Морально сильна, а фізично, ще мені не довелося перевірити. Хоча, думаю, недалекий той час, коли вона мені ще й вмаже добряче. – він ще дужче всміхнувся.

Піду напевно прогуляюся трохи.».

Олексій вийшов із намету, потягнувся, а тоді повернувся в сторону озера.

- Ні, ну це жарт якийсь? – він засміявся, а тоді рушив до водойми. – Добрий ранок.

- Господи! Ти чого підкрадаєшся ?!– я здригнулася.

- Ну дякую звичайно. Але, думаю, до Бога я все таки не дотягую.

- Мда, любов до себе в тебе явно перевалює через межу. Аж вище рівня неба. – я закотила очі.

- А я бачу в тебе з самого ранку «дуже хороший» настрій.

- Він був хороший, поки ти не прийшов.

- А я думав, ти мене вже бичала.

- Ага, я теж так думала, поки не вияснила, що ти обманув мене. – я сердито подивилася на нього.

- Це ти за те, що я повів тебе довгою дорогою?

- Та про це ж.

- Я просто хотів, щоб ми помирилися. І тих п‘ять хвилин короткої дороги, точно б не вистачило, щоб добитися від тебе того, щоб ти мене вислухала. А при інших ми би не змогли поговорити, сама ж добре це розумієш.

- Чому це не можна було зробити якось простіше? А не проводити знову свої махінації?

- Я вже тобі пояснив. – він стояв і дивився на мене, а я мовчала. – Ти вирішила мене ігнорувати знову?

- Можливо… - я глянула на нього.

- Ти і справді нестерпна. – чоловік нервово всміхнувся.

- Я нестерпна тільки з тими людьми, яких мені самій доводиться терпіти. – я теж всміхнулася.

- О Боже! – Льоша взяв мене за плечі і повернув до себе. – Ти хоч, щоб я знову перед тобою вибачався?

- Можливо…

- Добре. Вибач мене! Вибач, що я просто хотів налагодити з тобою стосунки, і тому трохи схитрував! – дивлячись на мене серйозним поглядом, сказав він.

- Добре. Добре. Я вибачаю. Та я і загалом не дуже то і ображалася. Просто, як ти там казав, пограти з тобою хотіла. Провчити тебе.

- Вирішила мене моєю ж зброєю? – нервово засміявся чоловік. – А ти і справді не така вже проста, як здається на перший погляд. - «І це мене зводить з розуму, Маленька! Це мені страшно подобається!»

- Це ти мене такою робиш! – дивлячись йому прямо в очі, сказала я. - Незнаю що зі мною відбувається, коли ти поряд!

- Що? – розгублено подивився Олексій на мене.

- Я… Я маю на увазі, що ти мене так сердиш, що я стаю не схожа на себе. - «Чорт! Для чого я це сказала?». – Замість того, щоб як завжди бути милою та врівноваженою, я нервуйся і постійно сварюся з тобою.

- То може нам вже пора почати контролювати свої емоції? Давай нарешті спробуємо нормально спілкуватися.

- Ти правий.

- Прекрасно. – він протягнув мені руку. - Мир?

- Мир. – я потиснула йому руку, і ми от так декілька секунд дивлячись один на одного простояли, поки:

- Ем… То може підемо вип‘ємо кави? Я нам заварю. Там як раз вогонь ще здається не догорів, тож можна в казанку нагріти води і… Чорт! Щось я заговорився. – посміхнувся чоловік.

- Пусте. Я за. – посміхнулася я.

***

- Тримай. Без цукру, так як ти і казала. – протягнув мені чашку Льоша.