Розділ 5

- Всім привіт! – несподівано пролунав голос  Олексія..

- Льоша?! – здивовано вигукнула Марійка.

- У тебе ж були інші плани… - насмішкувато промовила Даша.

- Були… Але я їх поміняв. – сердито дивлячись на дівчину відповів він.

- Добре, що приїхав. – сказав Сергій. – Сідай отут біля мене.

- Дякую. – чоловік присів біля брата, і поглядом пройшовся по всій компанії. – А де Міла?

- Пішла прогулятися. – відповів Сергій.

- Сама, вночі?

- Захотіла побути на одинці і набратися натхнення. Думаю, ти як художник, розумієш, про що я.

- Натхнення для чого?

- Так вона теж малює.

- Справді? – здивовано запитав він.

- Справді.

«Вона щей художниця… Я намагаюся знайти її чорну пляму, а в результаті, вкотре попадаю на білу…».

***

Я була така зла, і на нього, і на себе, що не усвідомлюючи, йшла куди бачила.

- Козел! Бісиш мене! Бісиш! Я не достойна потрапити до його колекції?! – я зле всміхнулася. – Та і Слава Богу, що я не входжу в коло тих повій з якими ти розважаєшся! І як він взагалі міг мені подобатися?! – я зупинилася, глибоко вдихнула, видихнула, і нарешті змогла заспокоїтися. – Ох… Стоп… А де я? Господи, я щей через цю тварину, схоже заблудилася…

***

Всі галасували, сміялися, жартували, а Олексій сидів і задумливо дивився на вогонь.

«Для чого я її поцілував?

Я то впринципі, розумію чому я це зробив, але для чого??

Тепер Міла сердиться на мене, а це дуже обмежить наше спілкування. І це добре. Але ж чому мені так кепсько від цього?

Вона ж і зовсім може мене тепер ігнорувати. Може і не глянути на мене. Але я хочу, ловити її погляди! Дуже хочу! – він підняв очі на друзів, і різко отямився. - Стоп, стоп… Вже скільки часу пройшло, а її досі немає…».

- А вам не здається, що Міла занадто довго гуляє? – звернувся чоловік до компанії.

- І справді… - занепокоївся Сергій, і взявся за телефон. – Чорт! Поза зоною…

- Воно й не дивно. Тут завжди поганий зв‘язок. – відповів Льоша

- Може вона досі десь на березі сидить? – з надією промовив хлопець.

- Ні… Я коли їхав сюди, то її тут близько ніде не було… - звичайно ж збрехав Олексій. – Хіба, що вона пішла десь геть далі.

- Я піду її шукати. – вже ступив крок Сергій, але брат зупинив його.

- Ні, ні. Хто зна де вона, а територія тут не маленька. Поступимо так: Даша з Ромою підуть вздовж берега, ти, Сергій, разом з Марійкою підеш по лісу на право, я піду на ліво, а Аліса з Даньою залишаться тут, на випадок, якщо Міла повернеться сама. Все зрозуміло?

- Так. – по черзі, а хтось і одночасно відповіли вони.

- І ще одне. Так як зв‘язок тут поганий, то давайте через хвилин тридцять, тобто, приблизно о 23.47, всі мають повернутися сюди, а тоді якщо що, то зробимо ще коло.

- Гаразд. – хлопці і дівчата кивнули.

***

- Так… Я прийшла з-відти, але до того скільки раз повернула. - я взяла телефон і спробувала зателефонувати Сергію. – Чорт! Зв‘язку немає! – я сіла під деревом. – І що робити? Бродити по лісу, в ночі? Погана ідея… Ну хіба що я можу піти в ту сторону, туди куди пам‘ятаю… -Сподіваюся, вони мене шукають.

***

- Для чого я її пустив саму?! Дурень! – сварився сам на себе Сергій. – Хотів же піти з нею, а все одно відпустив саму! Якщо з нею щось станеться, я собі ніколи не пробачу!

- Заспокойся. Все буде добре. Міла розумна дівчина, тож навіть якщо вона і справді заблудилася, то думаю, що вона зможе виплутатися, і знайти дорогу. Плюс до того, ми всі її шукаємо, і хтось таки знайде. – заспокоювала його подруга.

- Я дуже на це сподіваюся…

- Слухай, раз ми оце тільки вдвох, то я тебе дещо запитаю… - промовила трохи занепокоєно Марійка.

- Питай…

- А ти як думаєш… Даша… Вона точно сприймає тебе просто як друга?

- Що? – здивовано глянув на неї хлопець.

- Ну ти вважаєш, що Даша вже байдужа до тебе?

- Ну звичайно… Якби щось було не так, то я думаю, що вона би так мило не ставилася до Міли.

- Ну не знаю…

- А з чого такі підозри? Даша тобі щось казала? 

- Не казала. Але повір мені, я бачу як вона на тебе дивиться, як вона дивиться на Мілу, і як вона дивиться на вас вдвох.

- Та нормально все.

- Ну… Може я помиляюся. Хай це так і буде. Але, на всяк випадок, будь обережний. Даша дуже не проста людина.