Розділ 4

- Ох… Як же ж болить голова… - простогнав Олексій відкривши очі. – Чорт… Це все через тих жінок. Весь чоловічий алкоголізм – тільки через жінок. – він підняв голову і повернувся до вікна, і відразу ж закрив очі від яскравого світла. – Ці чортові жінки… Ані, Міли і всі інші…

«До речі, може оце все… Оте що зараз вдарило мені в голову, то це все через Аню? Ну типу спогади якісь нахлинули чи ще щось? Ну справді ж.

Хоча, кого я обманюю?! Між Мілою і Аньою немає нічого спільного. Ні зовнішньо, і тим більше не внутрішньо.

Міла така мила, проста, скромна, а те стерво – Олексій на секунду задумався, бо не міг підібрати адекватних слів, щоб описати свою колишню – Стерво! Звичайна чергова шльондра!»

Його думки перервав телефон, який гучно заграв від чийогось дзвінка.

- Чорт! Чого ж так голосно?! – він взявся за голову, роздратувавшись, але ж все таки взяв у руки телефон. – Даша… Знову страждаю через жінку… Якого біса ти мені дзвониш з самого ранку?! – змучено та сердито сварився на свій телефон Олексій та все ж підняв слухавку. - Алло…

- Привіт, Льоша. – з хорошим настроєм промовила дівчина.

- Привіт… - заспаний, відповів чоловік.

- Ага… Ну ясно… Знову відсипаєшся після бурної ночі? Хто цього разу? Блондинка, брюнетка, чи може риженька? – з насмішкою запитала вона.

- Тебе це не стосується, але взагалі ніхто.. Вже давно в мене нікого не було.

«А й справді – ніхто… Після знайомства з Мілою я ні з єдиною дівчиною не переспав.

Схоже мені і справді мозок поплавило. Це треба виправляти! Сьогодніш і виправлю!» - подумав він.

- Ти поділу, чи просто немає чим зайнятися? Якщо друге, то подзвони комусь іншому, а я кидаю слухавку.

- Ми тут запланували поїхати до озера з наметами. Виїжджаємо прямо сьогодні, після обіду.Ти як? З нами?

«Ну що ж… Або ввечері у клуб, або їхати на озеро і знову зустрітися з Мілою.

А чи вартує з нею бачитися?

Хоча, я ж обіцяв собі знайти її чорну пляму.

То може краще поїхати? Бо якщо я її не виявлю, то, можливо, і далі буду мордувати свій мозок думками про неї.

Але чи не стане навпаки від цього гірше?

Чорт!

Ні! Не поїду!

Кажуть: «Очі не бачать, душа не болить».

Не поїду!»

- Агов! Льоша, ти ще тут?

- Так. Задумався.

- То ти їдеш?

- А хто ще має їхати?

- Та вся наша компанія. Рома, Аліса, Даня, Марійка і Сергій з Мілою.

- Ясно… - «Значить вона все таки їде».

- То ти їдеш?

- Ні. У мене є плани.

- Ой, знаю я твої плани. Та як хочеш. Тобі ж гірше.

- У тебе ще є якісь питання?

- Та ні. Хіба що, чи дуже в тебе болить голова? - підколола його дівчина.

- Все бувай! – Олексій кинув слухавку.

***

Ми зустрілися всі біля під‘їзду Даши близько третьої і незабаром рушили.

Дорога була не довгою і дуже веселою.

Ми поділилися групами у дві машини: одна – мого Сергія. Туди сіли я, Даша, Рома, ну і Сергій за кермом.

Друга машина – Дані. Туди сіли Аліса, Марійка і за кермом Даня.

Так от, не знаю, що творилося в машині Данила, але от ми всю дорогу підспівували радіо, і сміялися із жартів Сергія.

Та було дещо, що мене дуже цікавило і постійно відволікало – чому не поїхав Олексій?

Можливо, то було і  на краще, та я дуже хотіла його побачити. Хотіла, але розуміла, що краще не треба.. Хоча нам же ж все одно доведеться неодноразово ще пересікатися і спілкуватися. Я маю якось звикнути. Звикнути й відкинути ці всі думки геть. Та все ж, чому він не поїхав?

- Слухайте, а чому Олексій не поїхав? – все таки наважилася запитати я.

- Сказав, що в нього інші плани. Але ж всі добре знають, що то за плани – напитися і підчепити чергову легковажну дівку. Та знаєте, що цікаво? Не знаю на скільки то правда, але Льоша сказав, що в нього давно вже нікого не було.

- Ту ну… Точно бреше! – сказала Марійка.

- А для чого йому брехати? Він же ж навпаки часто хвалиться своїми досягненнями. – промовив Рома.

- І то правда… - прокоментував Сергій. – Може в нього щось сталося?

- Та не думаю. І плюс оце його: «У мене плани.» - звучало як натяк, що сьогодні він таки виправить ситуацію. – промовила Даша.

- Ой, та забийте ви на нього. Хай там собі робить, що йому заманеться і з ким заманеться. – сказала Даша.

«Всі кажуть, що Олексій такий бабій, то чого я взагалі досі думаю про нього?

Ні. Ні. Від цієї хвилини я його зневажаю, і взагалі для мене він точно ніхто!