Моя Маленька таємниця

Розділ 2

Пройшло декілька днів з тієї вечірки, і здавалося те помутніння пройшло.

Ну…

Чесно кажучи, отой запах досі переслідував мене. Мені дуже хотілося знову його відчути. Але добре, що тільки цим все обмежилося.

Тай все таки, я справді любила Сергія або ж мені здавалося, що це любов. Хороший, добрий, його щира посмішка, голубі очі, ось ці його дурні жарти, які чесно кажучи інколи дратували, але були невід’ємною частиною цього хлопця. Він веселив мене, коли бачив що мені погано, підтримував, але… Ми були дуже різні.

Рідко траплялося, щоб цей хлопець хоч до чогось ставився серйозно. Він все завжди переводив у жарт. Бувало навіть тоді, коли це не умісно.

Його почуття гумору ніби й мені подобалося. Я, повна йому протилежність, і людина, яка все завжди занадто близько бере до серця, завдяки йому відволікалася від всього негативного, що траплялося. Але ж інколи він справді перегинав палку!

Та і я люблю поплакати від якихсь зворушливих моментів у фільмах чи серіалах. Я люблю просто постояти мовчки біля вікна з чашкою чаю і послухати музику. Я люблю взяти пензлі в руки і намалювати якусь картину, чи то пейзаж, чи то натюрморт, чи то просто що-небудь хаотичне, що прийде в голову. І коли я малюю, я люблю, щоб був спокій, гармонія. Та Сергій того часто не розумів, як завжди жартував і чудакував. У нього завжди була сила-силенна енергії, яку він не знав куди подіти.

Наші стосунки були не такими вже й довгими - близько двох місяців. А буквально тиждень назад ми з‘їхалися.

І як раз коли ми наважилися на цей серйозний крок, на горизонті з‘являється Олексій. Людина, яка пробуджує в мені, щось таке… Щось, що я раніше ніколи не відчувала… якийсь шалений потяг.

Ну гаразд… Я збрехала, коли на початку сказала, що все обмежено лише спогадами про його запах. Насправді, я не можу викинути його із голови.

Мені противно від самої себе! Бо як можна бути наскільки дурною, щоб лягаючи в одне ліжко з хлопцем, думати про його брата?

Думати про те, як він дивився на мене. Думати про його хижу, але одночасно і м‘ягку енергетику. Про те як його рука лежала за мною на спинці дивану, завдяки чому він був дуже близько, і завдяки чому я відчувала його парфуми ще дуще.

Я дуже сподіваюся, що це справді якась маячня, яка просто засіла в мене в голові. Я надіюся, що це щось просто на рівні інстинкту, а не почуттів, бо інакше це дуже ускладнить ситуацію.

Пробач мені Сергію! Пробач!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше