Частина 1. Розділ 1.

- Ти впевнений, що я сподобаюся твоїм друзям? – запитала я у Сергія..

- Впевнений! – твердо відпові він. – Вони знають як сильно я тебе люблю, і як сильно ти любиш мене..

- Сподіваюся все пройде добре…

Сергій постукав у двері, і вже за декілька секунд нам відкрила якась мила та привітна дівчина.

- Ну нарешті! Ми вас зачекалися. Привіт!

- Привіт, Дашуля! Вибач, що затрималися. – відповів хлопець.

- Привіт… – несміливо промовила я.

- Привіт! Ти, ж Міла? – посміхаючись звернулася до мене вона.

- Так.

- Приємно познайомитися. Я, Даша. Одна із близьких подруг Сергія.

- І мені теж приємно. – посміхнулася я.

- Ах, що ж ми тут стоїмо?! Проходьте швидше до залу.

***

 - Як думаєте, нормальна та дівчина, що оце Сергій нас збирається познайомити? – звернувся до компанії Рома.

- Я думаю, це буде дуже мила, хороша та вихована дівчина. – відповіла Дарина.

- Я теж так думаю. – підтримала Марійка.

- Ой, чесно… Знаючи успіх мого брата на особистому фронті, то це буде або якась наївна тупа  дурепа, або якесь стерво. – насмішкувато сказав Олексій.

- Ти як завжди дуже «радий» за свого брата. – закотила очі Даша.

- Я просто реаліст. Ну от справді, коли в нього останній раз були нормальні стосунки? – задав він запитання і сам на нього ж відповів. – Може оце ще в старшій школі чи на першому курсі університету? А потім? То якась Ліза, яка виглядала як шльондра, і вчинила з ним, так само як справжня шльондра. То якась Діана – якась недорозвинена амеба… Нічим не цікавилася крім того, щоб записати відео в Тік Ток.

- Хто б казав Льоша! В тебе коли останній раз дівчина була? – пристально дивлячись запитала Аліна.

- Вчора. – впевнено та гордо відповів чоловік.

- Я не про ту, що на одну ніч, а нормальні постійні стосунки.

- Мені і так добре. – з тією ж інтонацією промовив чоловік.

- Тобі 35 і ти навіть не намагаєшся зав‘язати щось серйозне, але постійно підсміхаєш свого брата. І все таки це стерво – Аня, дуже тебе змінила.

Вираз обличчя Олексія відразу змінився. Але він дуже швидко взяв себе в руки і відповів:

- Не знаю… Мені все подобається.

***

- Ми з моїм хлопцем прослідували у кімнату, де стояв невеличкий стіл із закусками, лунала музика, а гості про щось шумно розмовляли та сміялися.

- Всім привіт! – вигукнув Сергій.

- Привіт! – майже одночасно сказали у відповідь дівчата і хлопці.

- Знайомтесь, це Міла, моя дівчина. Міла, а це Марійка, Аліса, Рома, Даня і Олексій – старенький нашої компанії і мій брат.

- Мені дуже приємно з вами всіма познайомитися. – посміхнулася я.

І тут мій погляд потрапив на Олексія.

Він чимось відрізнявся від всіх інших, і справа не лише в тому, що чоловік старший за нас всіх приблизно на років дванадцять, і не те, що всі були більш спортивно одягнені, а він у джинсах і сорочці, яка досить гарно демонструвала його підкачані м‘язи.. Було щось в ньому таке… Щось супер харизматичне, незрозуміле, елегантне, але одночасно і щось зовсім протилежне,  щось брутальне, хитре і сексуальне. Вони всі такі прості, легкіякі, а він загадковий і незрозумілий.

 А ще він так дивно обстежував мене своїми зеленими очима, що я і зовсім розгубилася.

- Сідайте от сюди. – вказала на вільні місця на дивані Даша.

- Ага. Дякую. – відповів Сергій. – Проходь, Сонце. – пропустив мене першою хлопець. І як виявилося, я опинилася в засідці, тому що, мене посадили прямо біля Олексія.

Я тільки присіла біля нього, як у ніс вдарив незрівнянний, такий же як і він сам, брутальний, мужній запах  парфумів.

І найжахливіше – цей запах так мені подобався.

- Приємно познайомитися, Міла. – несподівано, промовив чоловік, своїм басистим, спокійним голосом.

- Навзаєм… - несміливо відповіла я, і відразу зробила ковток води.

- Ти чимось стурбована? – запитав він, не відводячи від мене погляду.

- Та не те щоб стурбована… Просто («Якогось біса, я не можу біля тебе розслабитися. Ти лякаєш мене, але схоже і приваблюєш, чорт візьми Сподіваюся, це просто на мене так впливають твої парфуми. (Була в мене така слабкість)…») трохи соромлюся і не зовсім, поки що, зручно почуваю себе в новій крмпанії.

- Це нормально. Незабаром це пройде. Головне частіше нам усім зустрічатися. – посміхнувся Олексій.

- Сподіваюся так і буде. – посміхнулася я у відповідь.

***