Розділ 24.

Шарлотта

Квартира, яку Лотті знімала в Європі разом з Кайлом зустріла її тишею та порожнечею. Це й не дивно, адже Кайл на роботі в цій порі. А вона не попередила його. І не тому, що не хотіла чи забула. Просто так вийшло, що до аеропорту вона дібралася практично перед самим оголошенням проходження контролю та посадкою. А потім переліт. Довелося вимкнути телефон. І ось вона тут. Лише зараз повноцінно усвідомлюючи що вона не в рідному місті та квартирі. Тепер тут її домівка. Хоча… Хтозна, як Кайл відреагує на її зраду. А те, що розповість про це, Лотті й не сумнівалася. Не могла інакше. Кайл заслуговує на чесність.

Вирішивши про всяк випадок не розбирати поки валізу Лотті поставила її так, аби не заважала проходу. Сівши на диван у невеликій, проте затишній, вітальні Лотті дістала з сумочки телефон. Якийсь час дивилась на нього, ніби зважуючи всі за та проти того, щоб увімкнути його. Та все ж, підсвідомо боялась що подзвонить він і вона не зможе встояти та повірить його словам. Але й водночас боялась, що не подзвонить.

Невідомість лякала. Але й з дійсністю стикнутися Лотті поки не була готова. Тож просто поклала телефон туди, звідки дістала й підібрала коліна до грудей та лягла на бік. Поступово її дихання вирівнялось й вона заснула.

Сон був доволі неспокійним. Їй снились батьки, які просили повернутись додому, Моллі, яка готувала сирники з тих самих продуктів, які вона ще вранці діставала з холодильника, Кевін, який спершу цілувався з тією самою брюнеткою, тоді тягнув в свою спальню незнайому дівчину, а вже за мить випроводжав з кімнати зовсім іншу. А ще дивився на неї так, наче осуджує. Та ще й підморгував. Лотті хотіла відвернутися від нього. Та щось не давало цього робити. Змушувало спостерігати за плином пасій та подій. Від цього було боляче й вона закрутилася аби відвернутися. Захват наче послабилася й вона крутнулася ще і ще… Аж раптом відчула міцні руки на своїх плечах й, здригнувшись, закричала.

— Ш-ш-ш, це я, кохана. Все гаразд, тобі наснився поганий сон. Насправді все ж добре, — голос Кайла звучав так ніжно та радісно водночас, що Лотті не витримала та заплакала. 

— Нічого не добре… — прошепотіла не помітивши цього. Але Кайл був іншої думки й, хмикнувши, просто сильніше пригорнув до себе. Тільки от Лотті від цього легше не ставало. Сором та вина краяли душу. Могло б боліти серце. Але там, крім життєзабезпечуючого органу, нічого не залишилось.

— Ти повернулась… — почав говорити Кайл, але Лотті заперечно хитнула головою й вирвалась з обіймів Кайла.

— Зачекай. Мені потрібно дещо розповісти. Може ти й не радітимеш аж так палко. Якщо не зненавидиш мене, звісно.

— Дай вгадаю, — спохмурнів хлопець, — Кевін?

— Звідки ти…

— Не складно було здогадатися. Він постійно крутився поряд. Схоже, мої страхи здійснилися, варто було мені поїхати. Чи це почалось ще коли я був там з тобою?

— Звісно, що ні! Я кохаю тебе. І мене досі мучить те, що я… я…

— Зрадила, — підказав Кайл.

Лотті підвела на нього погляд. Кайл сидів у доволі напруженій позі. Стиснуті кулаки, зімкнуті вуста, вилиці, що так помітно рухалися….

— Лише раз, — підтвердила вона слова Кайла стримуючи сльози, — Я хотіла б сказати, що не знаю як так склалося. Але певно це через те, що я досі кохаю його. Обох вас, — швидко додала ковтнувши сльози, — Я не знаю як так сталося. І чи можливо таке взагалі.

— Просто його ти кохаєш більше, — з жалем підсумував Кайл та підвівся з дивану. Від цього, здавалося б просто руху Лотті стало ще гірше. Хоча слід було очікувати, що Кайл зненавидить її та не захоче бачити. Вона б теж так зробила. Тому не засуджувала та не ображалася, — Якщо у вас все так чудово зійшлося, то чого ж повернулася?

— Виявилося, що я, просто, його черговий трофей. Це… кохання… Воно як і раніше невзаємне. А його слова, це ніщо інше як обман, аби затягти мене в ліжко. Просто… Я, на відміну від інших дівчат, не погодилася на його пропозицію за першим покликом.

— Це він тобі сказав? — підвів брову Кайл відверто дивуючись словам Лотті.

— Ні, його мама. Біологічна. Розкрила мої очі на походеньки Кевіна й те, що я просто одна з… А я не така… Не хочу бути такою… Тому й поїхала відразу після розмови з нею в аеропорт. Назавжди.

Лотті не договорила. Не змогла. З грудей вирвалось гучне ридання й Кайл не витримавши її сліз та болю сів поруч та обхопив у міцні обійми. Терпляче чекаючи поки черговий потік емоцій вичерпає себе й вони зможуть поговорити спокійно.

— Ти ж розумієш, що у нас так, як раніше не може бути? — зрештою запитав Кайл зазираючи в її почервонілі очі.

— Звісно. Я взагалі чекала більш… бурхливої реакції. А ти натомість заспокоюєш мене.

— Я вмію триматись, — крізь силу посміхнувся Кайл, хоча в грудях все переверталось та тріщало від болю. Але він розумів Лотті. Бо ж боліло їм однаково. Єдина різниця, то це те, що Кайл підозрював, що Кевін може добиватися Лотті. І, коли вона стала рідше писати та дзвонити, підозрював недобре. Ба більше — налаштовувався на потенційний біль. А от для Лотті це стало несподіванкою. Хоча ні, не лише для Лотті. Для Кайла поведінка Кевіна теж стала несподіванкою. Як чоловік не розумів логіки іншого чоловіка. Невже варто було докладати таких зусиль аби просто заманити дівчину в ліжко?