Розділ 7

Аліса подивилася на Тимура. І Тимур миттєво потонув у її бездонних блакитних очах. Світ навколо ніби перестав існувати. Йому хотілося так стояти цілу вічність. З паралельної реальності хлопця вивів голос Василя.

- То він, це, гаманець мені завозив. Забув я його, - Вася витягнув з кишені гаманець та помахав ним перед носом у Аліси.

«Складно брехати вмієш, Васю, і швидко вигадуєш,» - подумав Тім, а вголос сказав:

- Все майже так і було, Алісо.

Промовив її ім'я, ніби смакуючи на язиці. Здається, дівчина це теж помітила, бо раптом стрепенулася та відвернулася.

Одразу ж, наче на замовлення, у Тимура в кишені завібрував телефон. Хлопець дістав девайс та подивився на екран.

- Я зараз підійду, - кинув співрозмовникам та, віддаляючись, прийняв дзвінок. - Привіт, люба!

- Тіме, коли з'явишся вдома, я надеру тобі твою гарну дупу, - пролунав у телефоні жіночий голос. Ця обставина не сховалась від присутніх тут людей.

Тимур голосно засміявся.

- І я теж тебе люблю, крихітко. У такому разі мені краще взагалі не з'являтися вдома, Ді.

- Я тобі чого дзвоню, - продовжила сестра. - Я знаю, що ви з хлопцями сьогодні зібралися до боулінгу. І так, не роби таке здивоване обличчя, - сказала так, ніби бачила Тимура збоку. - Додому заїжджав Макс.

- А він мені зателефонувати не міг? – здивувався Тім.

– Каже, що не хотів турбувати, – продовжила Ді. – Загалом ви сьогодні о сьомій збираєтесь у «Квадраті».

«Квадрат» був улюбленим місцем для гри в боулінг цієї трійці. Іноді там розгорталися неабиякі бої за боульне лідерство.

- Тіме, я хочу під'їхати до вас з Алею, - тихо промовила Ді. – Ну, будь ласка. Прошу! Прошу! Ми приїдемо ненадовго, - і, немов відчувши наступну відмову, дівчина швидко промовила. - Натомість можеш мені нічого не пояснювати. Про вчорашнє.

Тимур помовчав.

- Що так сильно вона тебе притиснула? – хмикнув у слухавку.

- Ти ж знаєш, коли Аля чогось хоче, вона землю переверне, - усміхнулася Ді.

Тут вже, правда, Тимур це добре знав знати. Аля була подругою Ді. А ще вона була просто схиблена на Тимурі. Класу з п'ятого. Іноді хлопець думав, що вона тільки тому й дружить із його сестрою, щоб бути до нього поближче. Хоча Діана була дуже прив'язана до Алі. Що не відміняло того факту, що у випадку, коли вдома у них ночувала Аліна, Тимур звик зачиняти свою кімнату на замок.

Ця звичка виробилася з того часу, як Аля «випадково» переплутала кімнату Тимура з гостьовою та намагалася влаштуватися на ніч у його ліжку. Очманілий після сну хлопець ледве зміг випровадити настирливу дівчину, зачинивши у неї перед носом двері. Наступного дня він дорікнув Діані щодо нахабної поведінки її подруги. А рідна Ді замість того, щоб прийняти сторону Тимура, образилася на нього та ще тиждень із ним не розмовляла.

Подібна прихильність Ді мала цілком логічне пояснення. Дівчина була досить сором'язливою. А діти – жорстокі. Навіть якщо це діти мажорів. В елітній школі Ді труїли так само, як і звичайних дітей у звичайних школах. Доки за неї не заступилася Аля. Аліна – була грозою усієї школи та донькою її директора. З нею хотіли дружити, а не сваритися. Особливо з огляду на той факт, що це була найпрестижніша школа у всій країні, не кажучи вже про столицю.

І ось тепер хлопцеві знову доведеться витримати нав'язливе суспільство Аліни. Нагородою за це буде відсутність брехні та занепокоєності улюбленої сестри. Що ж, трохи не рівноцінно, але все ж...

- Добре, приїжджайте, - зітхнувши, сказав Тимур. – Але лише півгодини, не більше. Інакше наступного разу більше ніколи не буде.

- Ура! - заверещала Ді та, судячи зі звуків, почала стрибати на ліжку. - Ти найкращий! Люблю тебе!

- І я тебе люблю, - сказав Тимур, прямуючи до людей, що його й досі чекали, та повісив слухавку.

Коли він підняв очі від телефону, то натрапив на зацікавлений погляд Василя та відсутній погляд Аліси. Дівчина повністю ігнорувала Тимура.

- Васю, ти випадково не знаходив у машині мою шпильку? - Аліса всім тілом повернулася до Василя.

- Була справа, - кивнув той. – У мене на столі, – махнув у бік його офісу на другому поверсі.

Дівчина одразу ж вирушила у вказаному напрямку.

- То чому ти тоді не повинен був мені такого говорити? - тихо сказав Тимур, підходячи до Василя, та нагадуючи про вже минулі події.

- Тому що мені захотілося тебе підколоти.

- Вийшло, - відрізав Тім. - І все ж?

- Ой, ну гаразд. Давай проїдемо, – Вася зазирнув у вічі Тимуру. - Я ж вибачився. Можу це зробити ще раз. Вибач.

«Ох, щось слабко віриться в слова твої, Васю,» - подумав Тім, а вголос сказав:

- Окей. Гаразд, мені вже час, - потиснув співрозмовнику руку та швидко вийшов з автосервісу.

Вже сидячи у своїй червоній маленькій, він набрав Макса.

***

- Ти що там зовсім розлінився? Пальцем у екран тицьнути не можна було? – голос Тимура пролунав аж занадто сердито.

- Ой, ну та гаразд. Я може сестру твою побачити захотів, - Макс із глузуванням розтягував слова.

– Голову тобі за неї відірву, – відрізав Тимур. - Навіть не думай.

- Добре-добре, - примирливо відповів Макс. – Навіть і не збираюся. На сьогодні все у силі?

- Так. Ти Льосі повідомляв? - Тім, не відриваючись, стежив за дорогою.

- Оф коз. Це ж ми з ним і вигадали. Поки ти там відсипався, лікувався, сил набирався, - заржав Макс.

- Та пішов ти, - відмахнувся Тім.

– А можна я поїду? – не проминув підколоти балагур.

- Можна, це можна. І подалі, – засміявся Тимур. - Можна навіть пошвидше. Твоя салатова красуня це оцінить.

У «Квадраті» сьогодні не було вільних місць. Увечері це місце було особливо багатолюдним. Сюди приїжджали діти мажорів, а ще ті, хто хотів бути ближче до золотої тусовки. Незважаючи на прохолодне кондиціоноване повітря, дівчат у коротких спідницях з небезпечно глибокими декольте було достатньо. Щойно трійця сіла за столик біля своєї особистої доріжки, їх одразу ж оточила зграйка напівголих дівчат. Дві з них одразу ж опинилися на руках у Макса та Льохи. Ще одна повними надії очима дивилася на Тимура. Хлопець заперечливо похитав головою та демонстративно поклав ногу на коліно.