Розділ 95 Анігіляція двох світів

- Поясни, що відбувається? Яка армія? Які завойовані міста? Про що ти говориш До? Моя армія мертва. Її знищила Фа. - Джозеф виразно пам'ятав, як він мало не вбив Сі на місці загибелі всієї своєї армії.

- Джозеф ти поводишся дуже дивно. Нам час рухатися далі. Я віддам наказ армії йти вперед не затримуватись тут. — Ніби не бачив другого Джозефа. Він говорив безпосередньо з тим Джозефом який був його головою.

Нік дивився на живу Кіру і не міг натішитися своїм щастям. Він давно її не бачив.

Рука Джозефа почала розчинятися у повітрі. Він жахнувся побачивши це. Його рука розпадалася на атоми.

Він підняв її перед обличчям і бачив як рука другого Джозефа розпадається так само на атоми, як і його рука.

- Мені шкода. Тільки зараз я зрозумів, що накоїв. Ти мав рацію. — Вимовляючи ці слова, Джозеф бачив, як половина його руки перетворилася на пилюку.

- Все-таки ти моє майбутнє і прийшовши сюди ти мене знищив, а отже, ти не створив своє майбутнє. Ми один одного анігілюємо. Тепер завдяки тобі я побачив ким повинен був стати в майбутньому. Це страшна доля. Я радий, що ти прийшов у своє минуле та знищив його. Я припускаю, що завдяки цій безлічі світів продовжити існувати й ти не знищиш їх. А я творив жахливі експерименти. Не шкодую ні про що, але зараз дивлячись на тебе. Я розумію, як глибоко помилявся. — Половина тулуба Джозефа і його права рука перетворилися на пилюку. Його обидві ноги розчинилися в повітрі й залишки тулуба падаючи на підлогу перетворилися на пилюку.

Другий Джозеф так само перетворився на пилюку тільки він наприкінці свого шляху посміхався. Він не шкодував про всі вчинені ним вчинки. Адже завдяки тому, що він опинився в минулому свого світу і хотів його зруйнувати. Він не створив усіх тих жахів і не знищив жодного зі світів.

Все в просторі почало розчинятися перетворюючись на пил і наповнюючись чорною пустотою.

Нік помітив усе, що відбувається навколо, але Майк не хотів відпускати свою маму й обіймав її та був щасливий.

Він впав у транс і перестав реагувати на голос Ніка та його дотик. Все навколо поступово перетворювалася на пилюку.

Розсипався До в пилюку. Нік все це бачив і не розумів. Чому Майк не звертає на все це увагу.

Лише придивившись він зрозумів, що його син став бранцем ілюзії створеної ним самим. Він побачив, що руки Кіри перетворилися на вени й жили, які впивалися в тіло Майка. Вони харчувалися його енергією, висмоктуючи її поступово з тіла. Тому його син не реагував на його слова та нічого йому не відповідав. Незабаром все окрім статі перетворилося на чорну порожнечу. Нік розумів, що треба щось робити, залишатися в порожнечі він не міг.

Майк був захоплений своєю ілюзією і вріс корінням у чорну порожнечу. Яка поступово поглинала його свідомість, а тіло перетворювало на величезне гіллясте дерево, що складається з чистої енергії. Його ноги вже стали корінням із мережі по всьому чорному простору.

Нік не знав, що робити він був наляканий, але його єдиний вихід був вирушити в портал. Що станеться далі чоловік не знав, але він розумів, що він не врятує свого сина. Який перетворився на вічне дерево енергії, злившись повністю зі світобудовою.

- Я люблю тебе синку. - Нік ступив у порожнечу. Той чорний портал, що обертається, кидав його в різні боки простору. В якому час тягнувся як гума. Він був людиною, що блукає просторами космосу, не знаючи куди він іде.

Він не був ученим, але навіть він зрозумів, що зіткнення двох Джозефів призвело до знищення обох світів. Вони просто само знищилися, і Нік це зрозумів. Його син який став створінням створеним з минулого та майбутнього одного й того самого світу. Перетворився на величезне джерело енергії для всесвіту на чергову батарейку. А він лише людина, яка ризикнула відправитися в портал, який невідомо куди б його привів.

Так тривало багато днів. Ніка блукав в між просторове буття. Чоловік хотів померти та навіть намагався вбити себе. Це було непросто з огляду на те, що його тіло було нематеріальним, а усвідомлення наче вислизало від нього самого. У цьому він знайшов час подумати. Про все, що сталося в його житті, що він бачив. Він пережив пригоди недоступні жодній людині.

Він заплющив очі та вирушив у світ своїх мрій. Де хотів би виявитися найбільше, але у світі, в якому він був. Не було можливості спати чи вимкнути свідомість хоча б на кілька секунд. Його долав розпач, біль, страх. Він хотів би кричати, але не мав голосу. Все його лякало і в той момент, коли він здався. Він подумки заплющив очі та відпустив усе, що з ним сталося.

Нік почув настирливий стукіт у двері він розлючений підвівся з ліжка і відчинив двері. Біля входу стояло кілька людей у ​​дивних костюмах.

- Покажіть свій код людини. Ви порушили закон. - Промовив один з непроханих гостей.

Почувши ці слова, Нік озирнувся на всі боки. Він опинився в тому ж номері готелю, в якому його вперше забрали у світі Кіри. Нік зрозумів, що тоді його син віддав усі свої сили, щоб повернути батька на початок його шляху. Для Майка ця подорож була неможлива. Майк став творінням одного світу в минулому та майбутньому. Тому він міг відкривати портали у різні часові точки свого світу. Майк був аномалією одного світу. І зливаючись із космосом та простором він віддав своє життя, щоб дати можливість батькові. Простій людині змінити долю цілого світу.

У цей момент Нік усвідомив. Що здійснив подорож у своє ж тіло на початок всієї історії, яка з ним сталася. Тепер він міг змінити майбутнє всіх світів.