Розділ 88 Відверта розмова

Джозеф відчув дивне хвилювання в повітрі. Він розумів, що щось відбувається і десь йдуть битви, але він намагався не замислюватися про ці речі. Він знав, що хай навіть не багатотисячна армія, але армія в нього все-таки є. На його боці був і До і Фа і Со, Ля, Сі цього було цілком достатньо, щоб завоювати цей світ.

Со зайшла до Джозефа і не подаючи вигляду, щось сталося. Вирішила поговорити з ним приховавши справжні свої наміри.

Дівчина сіла біля Джозефа ближче і взяла провізію яка була біля Джозефа. Дівчина вдала, що сильно голодна вона почала їсти та посміхатися Джозефу.

- Що дівчина зголодніла? Чого одна прийшла? Чого дівчаток не взяла із собою? - Джозеф відчував щиру любов до цих прототипів, але тільки б він знав, що їх чекає.

- Я прийшла поговорити з тобою Джозеф. Я знаю правду приховувати не буду для мене все, що я дізналася, стало шоком. Ти завжди був мені як батько. Чому ти так вчинив? - Дівчина все так само невимушено продовжувала їсти.

- Я не розумію. Про що ти говориш? - Джозефа вперше за весь час лякав присутність Со поряд з ним. Адже він знав, на що здатний цей прототип хоч і ніколи не бачив її в дії.

- Мі приходив і в битві з До загинув, але я чула все про що вони говорили. Це правда? - Насправді Со не чула розмови До і Мі. Дівчина відчувала, що саме це бачила Фа.

- Чому ти ставиш запитання? Чи тобі не все одно кому підкорятися мені чи До. Яка тобі різниця? Ти створена мною генно модифікованим прототипом. Чому ти ставиш мені такі дурні запитання? Мої рішення не повинні хвилювати тебе. Ти маєш їх беззаперечно виконувати. – Джозефу було страшно. Адже він насправді не знав, що знає Со, а якби вона знала все йому довелося б її вбити.

- Я просто хочу знати правду і відверто з тобою про цю правду поговорити. Я повинна знати заради якої мети ризикуватиму своїм життям у новому світі. Повір мені Джозеф я в жодному разі не засуджую тебе. Але ухвалити твої рішення без будь-якої інформації теж не можу. Я вважаю справедливою, якщо хочу знати правду. - Со вже уявляла собі тисячі разів, як вона вбиватиме Джозефа. Дівчина мала здатність розщеплювати за допомогою звуків ДНК, але тільки Джозеф складався з тисяч мільйонів ДНК. Як перемогти його, дівчина не знала.

- Я розповім тобі правду, якщо ти так хочеш її знати. - Джозеф бачив небезпеку в Со. Тому вирішив розповісти їй правду, але тільки щоб її переконати.

Джозеф завів машину і за кілька годин привіз Ніка, Ліну та Майка. У свою нову лабораторію. Майк так і не прийшов до тями.

- Перш ніж ми увійдемо до цієї лабораторії, ми обговоримо умови на яких працюватимемо разом. - Джозеф не поспішав показувати своє нове творіння своїм гостям.

- Джозеф мені начхати на яких умовах ти хочеш з нами працювати. Врятуй його мені більше нічого не треба. - Ліна була брутальна, але вона любила Майка. Тож була готова вбити за нього.

- Увійшовши до цієї лабораторії ви багатьом речам не повинні дивуватися. Це одна з основних моїх лабораторій, де я проводжу експерименти над людьми. Тому, щоб ви не побачили. Тут вас не повинно це лякати чи засмучувати. - Це була одна з найголовніших і найстрашніших лабораторій Джозефа. У якій він ставив нелюдські експерименти над людьми, живими істотами та генами.

- Та плювати Джозеф головне щоб Майк видужав. - Ліна взяла Майка на руки та чекала, поки Джозеф відчинить величезні двері у своїй лабораторії.

Джозеф вів восьмизначне число на панель управління. Провів собою генним сканером і сканував чіп у своїй шиї, для того, щоб увійти в лабораторію.

Коли величезні двері відчинилися, те що побачила Ліна з Ніком жахнуло їх обох. У величезних чанах стояли голови, руки та частини тулубів тварин та людей. У різних розчинах в колбах підключених до різних приладів і тих, що здають різні звуки. Від побаченого Ніка вивернула на місці. Хоч він і не їв кілька годин його вирвало жовчю зі шлунка.

Джозеф помітив реакцію цих двох, але не надав їй особливого значення. Він попередив їх про те, що лабораторія не одна з його улюблених та найкращих.

Дівчина здолала гидливість, взяла себе в руки й пішла за Джозефа, не відходячи від нього ні на крок. Пройшовши в лабораторію, в якій розрізали живих людей без наркозу і живих істот поділялися на атоми. Відривали їм лапи, ноги, руки дівчина жахнулася, але вона пам'ятала свою мету і йшла за Джозефом.

- Ось чортів... що він тут витворює. - Нік жахнувся від усього, що він бачив і чув, відчував. Його шлунок немов згорнуло в кулак.

Джозеф відчинив черговий кабінет. У якому було три мікроскопи, величезний екран і невелика канапка по боках покрита пластиком. Тут кодовий замок був зовсім іншого типу. Тут треба було просканувати свого язика, сітківку ока та руку.

Дівчина відразу ж поклала Майка на канапу, а сама впала на підлогу поряд біля канапи. Вона була виснажена і не готова к жодним досягненням чи відкриттям їй хотілося лише одного просто відпочинку та спокою.

Що стосувалося Ніка він був у шоку та спершись на якусь незрозумілу стіну він спустився і сів теж на підлогу.

Лише Джозефа вся картина баченого не лякала. Він був на межі неймовірного відкриття. Він почав підключати різні прилади до Майка та його тіла, голови, рук. Щоб побачити те, що відбувається з хлопцем.