Розділ 77 Бій Ліни з Крісом

Ліна повернулася в лабораторію злою і розчарованою. Її єдина думка в голові була вбити Джозефа. Але через те, що їй сказав Нік у неї боролися почуття обов'язку та її справжні бажання.

- Що ж робити? - Питала себе дівчина блукаючи різними кімнатами в пошуках Джозефа. За цим усім спостерігав Кріс. Його руки після останнього їх бою свербіли, щоб помститися. Дівчина була йому глибоко байдужа, але навіть на Кріса діяла емоційна сфера цієї планети.

- Що ти шукаєш? - Спитав Кріс, який піддався своєму его. Дівчина одразу впізнала голос Кріса і не стала нічого відповідати. Вона спробувала вдарити Кріса по обличчю. Чоловікові вдалося уникнути її удару. Ліна розламала частину стіни, в яку потрапила.

- Чого й варто було від тебе чекати. Ти знаєш зовсім не здивувала мене. Після останньої битви я розраховувала на реванш. Джозеф наказав мені не вбивати тебе, але я з радістю це зроблю. - Кріс перейшов з оборони від ударів до нападу. Він атакував настільки швидко, що навіть швидкості Ліни не вистачало, щоб ухилятися від усіх ударів. Дівчина щоразу пропускала удари по тулубу та по обличчю. Вона й сама не погано попадала по Крісові. Захопивши його черговий удар у захоплення, дівчина не замислюючись зламала йому зап'ястя руки, але для Кріса не було проблемою зламана права рука. Адже він був шульгою і дуже добре бився обома руками. Він завдав чергового удару по обличчю Ліни, який дівчина пропустила. З її носа полилася кров, і губа була розбита.

- Ти я дивлюся з минулого разу став кращим. - Єхидно відмовила дівчина. Витираючи кров зі свого обличчя та переводячи трохи дихання.

- Я дивлюся ти почала гірше битися. Тебе напевно ослаблять емоції. - Кріс не давав Ліні перевести подих і придумати якусь стратегію бою з ним.

- Та просто я не одразу вирішила тобі відривати голову. - Ліна усвідомила, що емоції впливають на її силу. Пропустив черговий удар по тулубу, вона розлютилася. Для дівчини була незвично, що її перемагав якийсь простий солдат, нехай і генно модифікований.

- Тобі ще вистачає сил на єхидство. Адже ти програєш цей бій. - Кріс був впевнений у своїй перемозі. Ну, його впевненість похитнулася тоді, коли він отримав кулю в лоб. Постріл пролунав несподівано як для Кріса, так і для Ліни. Дівчина не відразу зрозуміла, чому в її бік полетіли шматочки мозку Кріса. Лише коли тіло Кріса впала біля її ніг. Вона побачила Анастасію з пістолетом у руках.

- Мені набрид цей балабол. Пробач не хотіла переривати твоє побиття. Не можу сказати що мені сподобалося те, що я бачила. У нас є справи важливіші. Чим просто гратись у війну. - Анастасія була надто серйозно, але не пояснювала що відбувається.

- Про що ти говориш? - Ліна постаралася привести себе максимально швидко до ладу. Витерла з лиця кров позбулася слідів взуття Кріса на своєму одязі.

- Прилад нашого спільного знайомого Мі показав дивне хвилювання у просторі та в часі. Він сказав, що можливо щось дуже велике відкриє портал у наш світ. Тож зав'язуй зі своїми іграми та пішли. Можливо ти зрозумієш щось більше, ніж можу зрозуміти я. – Анастасія сховала зброю. Поправила свої чудові локони та попрямувала до виходу.

Ліна не знала, що відповісти на докази Анастасії. Вона зібралася піти за дівчиною, але Кріс схопив її за ногу. Він збив дівчину з ніг. Рана на його голові почала затягуватись.

- Ось же чорт…- Вилаялася Анастасія діставши назад свою зброю. Кріс став на ноги й попрямував у бік Анастасії. Дівчина не розгубилася і випустила весь заряд свого пістолета у голову Кріса. Вона повністю випустила магазин своєї бойової зброї та всі кулі потрапили в ціль, але жодна з них не зашкодила нічого важливого в тілі Кріса.

- Це мене не вб'є. - Промовив Кріс завдаючи удару Анастасії. Дівчина спритно, зробила сальто назад уникнувши удару. Для Кріса це було красиво та несподівано. Поки він звернув увагу на Анастасію, Ліна напала на нього ззаду збила з ніг. Зваливши його на підлогу, вона зламала його шию. Дівчина згадала те, що казав Джозеф, про можливості регенерації Кріса. Тож дівчина не замислюючись відірвала Крісу голову.

- Отак уже краще. - Тримаючи у своїй руці відірвану голову Кріса сказала Ліна.

- Ти одразу відрубати йому голову не могла? - Запитала Анастасія, бувши все ще трохи знервованою.

- Якось забула, що вбити його можна тільки так. - Ліна жбурнула голову Кріса кудись убік. Переступила через його труп і попрямувала до виходу, у якого стояла Анастасія.

- Пішли нас уже чекає на Мі. - Анастасія бачила багато речей, але ніяк не могла звикнути до того, що їй зброя проти цих істот марна.

- Чого він хоче від нас? – Не задоволено запитала Ліна. Для неї Мі був таким самим ворогом, як і Кріс. Її список з тих кого вона хотіла вбити став набагато меншим.

- Якби я тільки знала, чого хоче цей прототип. Я досі не можу прийти до тями від того, що відбувається навколо мене. За час роботи в бюро я багато бачила. Але це все в порівнянні з тим, що відбувається зараз дитячий белькіт. - Анастасія привела Ліну до Мі.

Прилад, що знаходився в руках, Мі пищав і горів зеленим кольором. Мі був дуже стривожений хоч і не мав емоцій.

- Що то за прилад? – Запитала Анастасія побачивши хвилювання на обличчі Мі.

- Цей пристрій показує відкриття величезних порталів у просторі. Схоже, До веде сюди інших. - Для Мі було очевидно що за час який він провів у цьому світі До досяг свого.