Розділ 74 Правда про смерть Мітчелла

Ліна так і не змогла заснути та вирушила блукати лабораторією. Вона зайшла в лабораторію, де Джозеф мав багато приладів. Дівчина захоплювалася зброєю, але при ній завжди був ніж вона дуже любила його. Ліна акуратно розглядала всілякі прилади та зброю і випадково натрапила на теку що лежить на столі. На ній було написано "Мітчелл". Дівчина акуратно її взяла та поспішила піти з лабораторії зі своєю знахідкою. Бувши у своїй кімнаті, дівчина відкрила теку і почала її читати. Прочитавши весь вміст теки, дівчина відразу зрозуміла що сталося. Вона не стала чекати ранку і вирушила на пошуки Джозефа.

Ліна з ноги вибила двері до Джозефової кімнати. Він мирно спав, не підозрюючи нічого. Дівчина схопилася на нього і приставила ножа до горла Джозефа.

- Що ти собі дозволяєш? - Промовив Джозеф, прокинувшись від різкого звуку. Він відчув на своєму обличчі дотик холодного леза ножа.

- Що ти зробив із Мітчеллом? Відповідай мені. - Дівчина притискала ніж усе сильніше до горла Джозефа, пустивши йому кров.

- Я відповім на всі питання, що цікавлять тебе, але в іншій обставинах. Забери ножа від мого горла. Давай спокійно все обговоримо. Ти зараз уся на емоціях. Я не зможу тобі пояснити, що сталося.

Ліна дуже хотіла знати правду, тому повелася на брехливі слова Джозефа. Дівчина злізла з Джозефа і прибрала ножа.

Джозеф підвівся з ліжка. Дівчина була надто довірливою. Джозеф помітив, куди Ліна поклала свій ніж. Поки дівчина чекала на відповіді. Він дістав ножа з її кишені та встромив їй прямо в груди. Не чекаючи такого від Джозефа. Ліна навіть не встигла зорієнтуватися. Для того, щоб захистити себе.

- Ти хотіла знати правду. Я вбив Мітчелла через те, що він був моїм клоном. Я все ще продовжую поглинати гени, отримані від нього. Але про це, крім тебе, ніхто не дізнається. Я не люблю коли моєму життю загрожують. - Джозеф відповів Ліні правду, через те, що дівчина помирала і точно б нікому не розповіла. Джозеф пробив легеню і зачепив серце дівчини ножем. Вона повільно стікала кров'ю усвідомлюючи дурість своєї довірливості.

- Я вб'ю тебе ... - Ліна знепритомніла розуміючи що не здійснити свою загрозу. Дівчина шкодувала лише про те, що довірилася Джозефу і вважала його другом.

Джозеф витер ніж об своє простирадло і шпурнув його біля дівчини. Зневажливо подивившись на неї. Все, що сталося, викликало в нього почуття апетиту і він подався на кухню.

Всю картину, що відбулася, спостерігав Нік. Який прийшов на шум, але не став показувати своєї присутності. Щоб дізнатися правду. Нік припускав, що Джозеф, убив Мітчелла, але й подумати не міг, що це правда. Як тільки Джозеф вийшов зі своєї кімнати, Нік схопив Ліну і поніс її до лабораторії.

- Тримайся Ліно! Я намагатимусь допомогти тобі. – Твердив Нік несучи дівчина на руках. Нехай дівчина і була його ворогом, але він намагався їй допомогти в подяку за те, що вона допомогла Анастасії.

Він уклав її на канапу і знайшов інструмент Джозефа. Як налаштовувати його Нік не міг знати, але сподівався, що прилад налаштований на потрібну частоту. Він вистрілив у дівчину і не прогадав пристрій був налаштований на регенерацію клітин.

Дівчина глибоко вдихнула і прийшла до тями. Усі її пошкодження внутрішніх органів загоїлися від рани не залишилося слідів.

- Я переживав що пристрій розщепити тебе на атоми. Я радий, що зміг допомогти. – Нік зрадів хоч Ліна і була його ворогом, але він був радий їй допомогти.

- Ось... я уб'ю його зараз. — Дівчина була дуже зла і хотіла негайно припинити життя Джозефа. Нік схопила Ліна за руку і зупинив її порив.

- Поясни, чим він тобі так не догодив і чому ти прийшла до нього вночі? - Нік нічого не розумів. Він коротко чув її розмову з Джозефом про Мітчелла. Він не розумів із чим це було пов'язано і до того ж тут його смертю. Але з чого Ліні вбиває Джозефа, цього він не розумів.

- Мітчелл був мені дуже дорогий, а ця людина вбила його. - Ліна була готова вбити Джозефа будь-яким способом навіть ціною власного життя.

- Зупинися! Він нам потрібний, і ти знаєш це. Ти ж розумієш, що Джозеф який тебе створив. Спробує повернутись. Нам потрібні союзники хоч і тимчасові. Обіцяй мені, що не вб'єш його. Коли все скінчиться. Зможеш зробити з ним що хочеш, але зараз поки що ми в одному човні. Прошу не роби дурниць. - Нік заспокоювала Ліну як міг.

Повз лабораторію в цей момент проходив Майк. Він побачив, як Нік тримає руку Ліни та не витримав напруги. Він увійшов до лабораторії й глянув на них обох. Це виглядало так ніби Нік із Ліною щось робили заборонене.

У Майка зіграли ревнощі йому дуже подобалося Ліна.

- Батьку. Як ти можеш, так? - Майк образився і після цієї фрази не став нічого з'ясовувати та пішов. Ліна вирвала свою руку з руки Ніка і побігла наздоганяти Майка.

Вона наздогнала Майка вже на пляжі. Хлопець був засмученим, його лякало те, що він бачив. Дівчина не змогла сказати жодного слова, вона просто підбігла до нього та обняла його. Майк штовхнув її від себе з усією силою. Дівчина впала на пісок, її тіло накрило хвилею. Вона була мокрою та засмученою.

- Як ти могла? Що ти собі дозволяєш? - Майк кричав від злості та від болю, який він відчував. Людські емоції йому були складними.

Ліна залишилася все в тій же позі, в якій була сумно, опустила обличчя і не знала що відповісти.